Гончар Олександр Борисович

Олекса́ндр Бори́сович Гонча́р (25 лютого 1980, село Щасливе, Бориспільський район, Київська область — 16 серпня 2023, Запорізька область) — український футболіст, півзахисник, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Олександр Гончар
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Борисович Гончар
Народження	25 лютого 1980(1980-02-25)
	Щасливе, Бориспільський район
Смерть	16 серпня 2023(2023-08-16) (43 роки)
	Запорізька область, Україна
Поховання	Бориспіль
Зріст	178 см
Вага	71 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1997—2000 2000 2001 2001—2002 2002—2005 2003—2004 2004 2005 2006 2007 2007—2008 2008 2009 2009	«Борисфен» (Бориспіль) →  «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) «Ворскла» (Полтава) → «Ворскла-2» (Полтава) «Борисфен» (Бориспіль) → «Десна» (Чернігів) → «Борекс-Борисфен» (Бородянка) «Металіст» (Харків) «Зоря» (Луганськ) «Княжа» (Щасливе) ПФК «Олександрія» ФК «Полтава» «Нафком» (Бровари) «Нива» (Тернопіль)	81 (3) 15 (0) 18 (2) 28 (0) 75 (2) 4 (0) 2 (1) 10 (0) 9 (0) 8 (0) 24 (0) 16 (1) 7 (1) 4 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончар.

Життєпис

Олександр Гончар є вихованцем бориспільського футболу. Першим професійним клубом Гончара став «Борисфен», за який він дебютував 31 липня 1997, у першій же грі після повернення команди до другої ліги. Протягом трьох наступних сезонів він був гравцем основного складу бориспільської команди.

Навесні 2000 року Олександр Гончар перейшов до вищолігового івано-франківського «Прикарпаття». Там його виступи помітили тренери молодіжної збірної, і він був викликаний на її збір^[1]. Втім, у складі молодіжної збірної на поле гравець так і не вийшов. Влітку «Прикарпаття» вилетіло до першої ліги, «Борисфен» вийшов з другої ліги до першої, і Гончар повернувся до Борисполя.

У зимове міжсезоння 2000/2001 Олександр Гончар перейшов до «Ворскли»^[2]. У полтавському клубі він одразу став гравцем основного складу, але з весни 2002 року перестав потрапляти в основу, виступаючи за дубль. Влітку того ж року футболіст повернувся до «Борисфена», вже втретє у своїй кар'єрі. Саме у цей час «Борисфен» досягнув найбільшого успіху в своїй історії, провівши два сезони у вищій лізі, Гончар був основним гравцем тієї команди.

Після того, як у 2005 році «Борисфен» вилетів до першої ліги, Гончар перейшов до харківського «Металіста». У зимове міжсезоння клуб вирішив розірвати контракт із гравцем^[3], і Гончар перейшов до луганської «Зорі», разом з якою вийшов до вищої ліги. У вищій лізі Гончар так і не зіграв, провівши лише 5 матчів за дубль, до того ж клуб мав значні фінансові проблеми^[4], і Гончар залишив команду.

Другу половину сезону 2007/2008 гравець провів у друголіговій «Княжій» з його рідного Щасливого. Наступний сезон Олександр Гончар виступав у першій лізі за ПФК «Олександрія», а з літа 2008 року грав за ФК «Полтава». У лютому 2009 року Гончар був на оглядих у клубі вищої ліги Узбекистану «Кизилум» (Зарафшан)^[5], однак до узбецької команди він не перейшов, залишившись в Україні. Весняну частину сезону Олександр Гончар повів у броварському «Нафкомі», де був віце-капітаном команди^[6].

У липні 009 перейшов до тернопільської «Ниви», за яку виступав у першій лізі.

У березні 2023 року вступив добровольцем до лав десантно-штурмових військ ЗСУ, мав позивний «Джміль». Повністю загинув 16 серпня 2023 року у Запорізькій області^[7][8]. Похований в листопаді 2023 року на Рогозівському цвинтарі в Борисполі^[9]

Досягнення

• Срібний призер Першої ліги України: 2002/2003, 2005/2006