Гоніометр

Гоніо́метр (рос. гониометр, англ. goniometer, нім. Honiometer n) — прилад для вимірювання кутів між плоскими гранями твердих тіл, наприклад, кристалів. Складається з двох насаджених на загальну вертикальну вісь закритих металевих циліндрів різного діаметра з конічним переходом між ними. Використовують у кристалографії, геодезії тощо. Призначений для рекогносціювальних, розбивних і знімальних робіт при топографічних зйомках, що не вимагають високої точності.

Сучасний компактний гоніометр.

Гоніометр, виготовлений Девелі ле Жуном у Лозанні, кінець XVIII–початок XIX ст.

В промисловості

Промислові гоніометри використовуються для вимірювання кутів між будь-якими здатними відбивати світло поверхнями. За своєю суттю це ті ж відбивні гоніометри, як і в кристалографії з додатковою електронікою: автоколіматорами, засобами збереження і передачі результатів вимірів тощо. Також призначення і умови експлуатації можуть висувати додаткові вимоги по стійкості до агресивного середовища (вібрація, бруд, запилення і т. д.).

В антропології

Технічна ілюстрація контактного гоніометра (1911)

Застосовується у краніомерії з метою вимірювання кутів черепа та лицевих кутів, кутів викривлення хребта, виступання носа, а також для вимірювань амплітуди рухів суглобів пальців. У антропометричних дослідженнях також використовують у поєднанні з антропометром.

Усі інструменти, що насьогодні відомі у антропології, були розроблені та вдосконалені Полем Брока — французьким хірургом та антропологом. Прототипом антропологічного гоніометра став гоніометр Каранжо, який існував ще наприкінці XVIII століття. Через більш ніж 100 років Поль Брока вдосконаливши цей вимірювальний прилад, зміг запровадити його як антропометричний.

Інструмент складається з транспортира з градусними поділками та стрілкою у центрі, закріпленою за допомогою гвинта. Розширення стрілки утворює висок. Розмах шкали на транспортирі становить 180°. На задній поверхні основи транспортира є муфта з гвинтом, за допомогою якої прилад закріплюється на округлій ніжці ковзного або товщинного циркулів.

Для того щоб визначити кут будь-якої лінії на черепі, спершу його потрібно встановити у положення так званої франкфуртської горизонтальної площини, що проходить через верхні краї слухових отворів і нижній край лівої очної орбіти. Після цього гоніометр закріплюють на ковзному циркулі і встановлюють гострі кінці його ніжок на крайніх точках лінії, яку хочуть виміряти, водночас стрілка гоніометра фіксує та показує величину кута на шкалі транспортира.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Сегеда Сергій. Антропологія: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2001. — 336 с. ISBN 966-06-0165-4.
• Бунак В. В., Нестурх М. Ф., Рогинский Я. Я. Антропология. М., 1941
• Антропологія. Річник Кабінету ім. Ф. К. Вовка, в. 1 — 4. К., 1928—30

Посилання

• Гоніометр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.