Гора Маат

Гора Маат (лат. Maat Mons) — найвищий венеріанський вулкан і друга за висотою гора планети. Вулкан названий на честь давньоєгипетської богині правди і справедливості Маат. Розташований в області Атли, межує з горою Уззиних і горою Онгвуті; координати центру — 0.5° пн. ш. 194.6° сх. д. / 0.5; 194.6^[1]

Гора Маат

Вид на тривимірне зображення гори Маат, що базується на рідолокаціний данних з космічного апарата Магеллан.
Тип	гора (за планетарною номенклатурою) щитовий вулкан
Діаметр	395 km
Епонім	Маат

Див. також: Маат

Опис

Гора Маат височить майже на 5 км над навколишньою місцевістю^[2] і на ∼9 км над середнім рівнем поверхні Венери.^[3] Це робить її другою за висотою височиною Венери після гір Максвелла (які перевищують її більш ніж на кілометр),^[4] і найвищим на планеті вулканом. Атмосферний тиск на вершині гори Маат на 40 % нижче, ніж на середньому рівні поверхні, і становить 55 бар.^[5]

Гора Маат — це щитовий вулкан діаметром в сотні кілометрів з дуже пологими (в середньому 1,25°) схилами. Ці схили вкриті потоками застиглої лави довжиною до 400 км.^[5] На вершині гори знаходиться кальдера розміром 28 × 31 км, всередині якої є щонайменше п'ять вулканічних кратерів діаметром 5-10 км. Уздовж південно-східного схилу вулкана (на 40 км) спостерігається ряд дрібних (3-5 км) кратерів. Ймовірно, це результат не виверження, а обвалення: на радарних знімках космічного апарата «Магеллан» з розширенням 75 м/піксель навколо цих кратерів не видно ніяких підвищень.^[6]

Більшість гір Венери на радарних знімках виглядають яскравіше околиць (що пояснюють, в першу чергу, утворенням при низьких температурах добре електропровідних речовин). Гора Маат — найпомітніший виняток: вона досить темна в порівнянні з іншими горами. Можливо, покриття з радіояскравих речовин недавно було залито лавою, засипано вулканічним попелом або не змогло утворитися через особливості хімічного складу самої поверхні.^[7]

З горою Маат і сусідньою горою Уззиних пов'язана найбільша гравітаційна аномалія Венери: гравітаційне прискорення там підвищено на 0,27 Гал. Максимуму там досягає і висота венеріанського геоїда.^[8]

Вулканічна активність

Теперішня активність у гори Маат не була зафіксована, але є ряд ознак того, що виверження було порівняно недавно. Це відсутність на її схилах метеоритних кратерів, винятково велика висота (що може означати наявність підтримуючого її мантійного плюму) і незвична для венеріанських гір відсутність радіояскравого покриття (можливо, воно не встигло утворитися з часів останнього виверження). Час, який потрібно для утворення такого покриття, невідомий; згідно з рядом припущень, потрібний час вимірюється десятками або сотнями мільйонів років.^[5]

На схилах гори видно не тільки лавові потоки (з різкими межами і середньою яскравістю на радарних знімках): на північному схилі є великий темний потік з розмитими межами. Його інтерпретують як відкладення, залишене пірокластичним потоком при плінієвому виверженню гори.^[5]

Є припущення, що саме виверження гори Маат стало причиною сильних коливань концентрації діоксиду сірки та метану в нижній і середній атмосфері Венери, що були виявлені зондами «Піонер-Венера-1» і «Піонер-Венера-2» у 1980-х роках.^[5]

Див. також

• Список гір на Венері
• Вулканізм на Венері