Горбунов Тимофій Сазонович

Тимофій Сазонович Горбунов (6 серпня 1904(19040806), село Санники Лепельського повіту Вітебської губернії, тепер Бешенковицького району Вітебської області, Білорусь — 8 жовтня 1969, місто Мінськ, тепер Білорусь) — білоруський радянський діяч, секретар ЦК КП(б) Білорусії з пропаганди і агітації. Член Бюро ЦК КП Білорусії в 1941—1947 і 1950—1960 роках. Депутат Верховної ради Білоруської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Кандидат історичних наук, доцент, професор (1963). Академік Академії наук Білоруської РСР по відділенню історії (26.12.1959).

Горбунов Тимофій Сазонович
Народився	6 серпня 1904(1904-08-06)  село Санники Лепельського повіту Вітебської губернії, тепер Бешенковицького району Вітебської області, Білорусь
Помер	8 жовтня 1969(1969-10-08) (65 років)  Мінськ, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Країна	СРСР
Національність	білорус
Діяльність	політик, історик, науково-педагогічний працівник
Галузь	політична діяльність[1] і історія[1]
Alma mater	Білоруський державний університет і Російська академія державної служби (1948)
Знання мов	російська[1] і білоруська[1]
Заклад	Видавництво «Білорусь», Звязда, Slavyaned, Знання і Наука и жизнь
Посада	member of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR of the 5th convocationd, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1962–1966)d, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1955–1959)d, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1951–1954)d і list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1947–1950)d
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горбунов.

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1917—1924 роках працював робітником на тартаку, робітником льонопрядильної фабрики «Двина» у місті Вітебську.

Член ВКП(б) з 1926 року.

З 1926 року — відповідальний секретар районного комітету ЛКСМ Білорусії.

У 1931 році закінчив Мінський комуністичний університет імені Леніна.

Працював редактором районної газети, з 1933 року — кореспондентом газети «Правда».

У 1936 році закінчив Білоруський державний університет у Мінську.

У 1937—1939 роках — головний редактор Державного видавництва Білоруської РСР.

У 1939 — березні 1941 року — відповідальний редактор газети ЦК КП(б) Білорусії «Звязда».

26 березня 1941 — 16 лютого 1947 року — секретар ЦК КП(б) Білорусії з пропаганди та агітації.

Під час німецько-радянської війни був на політичній роботі в Червоній Армії, один із організаторів партизанського руху в Білорусі. Одночасно, в 1942—1945 роках — член Президії Всеслов'янського комітету і редактор журналу «Слов'яни». У 1942—1946 роках — голова Комісії ЦК КП(б) Білорусії з історії Великої Вітчизняної війни.

У 1947—1948 роках — аспірант Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б) у Москві.

У 1948—1950 роках — завідувач кафедри марксизму-ленінізму інституту.

У 1949 — червні 1950 року — заступник голови правління Всесоюзного товариства з поширення політичних та наукових знань СРСР, редактор журналу «Наука та життя».

3 червня 1950 — 17 лютого 1960 року — секретар ЦК КП(б) Білорусії з ідеологічних питань.

Одночасно, 28 березня 1955 — 28 березня 1963 року — голова Верховної ради Білоруської РСР.

У 1960—1967 роках — академік-секретар Відділення суспільних наук Академії наук Білоруської РСР, член Президії Академії наук Білоруської РСР. Одночасно, в 1960—1962 роках — президент Білоруського географічного товариства.

Основні праці з історії: «Звільнена Західна Білорусь» (1940), «Героїчне минуле білоруського народу» (1945), «Освіта БРСР» (1949), «Возз'єднання білоруського народу в єдиній радянській соціалістичній державі» (1949 і 1952), «Народи брати: Зв'язки білоруського народу з народами Прибалтики» (1961), «В.І. Ленін — творець Білоруської радянської соціалістичної держави» (1962).

Помер 8 жовтня 1969 року в місті Мінську. Похований на Східному цвинтарі Мінська.

Нагороди

• орден Леніна (15.08.1944)
• орден Червоного Прапора (1944)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (21.8.1954; 1958)
• медалі