Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Горностай Павло Петрович

український психолог, фахівець в галузі психології особистості, соціальної психології та психотерапії, доктор психологічних наук, профес З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Горностай Павло Петрович
Remove ads

Павло Петрович Горностай — український психолог, фахівець в галузі психології особистості, соціальної психології та психотерапії, доктор психологічних наук, професор. Син П. С. Горностая.

Коротка інформація Горностай Павло Петрович, Народився ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Горностай Павло Петрович народився 13 лютого 1955 р. в м. Бердичеві, Житомирської області у сім'ї викладачів вищої школи.

Навчався у Бердичівській середній школі № 9 (1962—1968) та Черкаській середній школі № 8 (1969—1972). В школі проявив хороші здібності до фізики. В 1972 році він був призером республіканської та учасником всесоюзної олімпіади юних фізиків, а також переможцем Всесоюзного конкурсу журналу «Юный техник» та МФТІ «Питання жартома — відповідь всерйоз».

Закінчив з відзнакою Черкаський державний педагогічний інститут (фізико-математичний факультет) (1976). Професійну діяльність розпочинав як вчитель фізики у середніх школах № 20 та № 23 м. Житомира (1976—1984, з перервою на службу у Збройних силах СРСР 1977—1978). У 1984—1987 навчався в аспірантурі Науково-дослідного Інституту психології УРСР. Кандидатська дисертація «Формування психологічної готовності старшокласників до педагогічної діяльності» (1988). З 1987 працював у Ніжинському педагогічному інституті ім. М. В. Гоголя, асистентом кафедри психології. З 1989 — старший викладач кафедри психології Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки. У 1991—1996 працював у Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України старшим науковим співробітником центру психології творчості та лабораторії реабілітації особистості.

З 1997 П. П. Горностай працює в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України. Він обіймав посаду провідного наукового співробітника лабораторії соціальної психології особистості (1997—2000), та лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень (2003—2006). У 2000—2003 навчався в докторантурі цього ж інституту. Докторська дисертація «Психологія рольової самореалізації особистості» (2010). У 2006—2017 Горностай завідував лабораторією психології малих груп та міжгрупових відносин, з 2018 — є головним науковим співробітником цієї лабораторії.

Крім наукової діяльності П. П. Горностай активно займається консультативною, психотерапевтичною та тренінговою практикою, навчає психологів-консультантів з різних міст України за авторською навчальною програмою.

Remove ads

Наукова діяльність

П. П. Горностай досліджував проблеми педагогічної творчості, психологічної готовності особистості до педагогічної діяльності. Пріоритетні сфери наукової діяльності психологія особистості, соціальна психологія, зокрема психологія малих груп, психологічні теорії ролей. В колі його інтересів психологія творчості та креативності, психодіагностика. Маючи професійну підготовку та практичний досвід в галузі психодрами та соціометрії, транзакційного аналізу, вивчає проблеми консультативної психології та психотерапії, розробив проблемний підхід в теорії та практиці психологічного консультування. Розробляє інтегративні підходи в сучасній психотерапії, зокрема — такий напрям, як транзакційна психодрама. Здійснює методологічне обґрунтування рольових та драматургічних підходів у психологічній науці та практиці, а також впровадження їх у практику суспільних та освітніх реформ.

Значний науковий доробок полягає в розробці основних концепцій рольової теорії особистості та закономірностей групових психологічних феноменів у малих групах, зокрема — групового несвідомого. Він також досліджує проблеми групової ідентичності та закономірності колективних травм у соціальних групах. Ним створено 2 нові психодіагностичні методики: «Шкала локусу рольового конфлікту», «Опитувальник рольової компетентності» та методику «Репертуар життєвих ролей особистості».

П. П. Горностай — член Української асоціації транзакційного аналізу (з 2000), Європейської асоціації транзакційного аналізу (з 2000), Української спілки психотерапевтів (з 2003), Європейського інституту психодрами у Німеччині (2003—2016). Він засновник та головний редактор журналу «Психодрама та сучасна психотерапія». Учасник багатьох європейських наукових конгресів з психології та психотерапії та міжнародних конференцій. Ним написано понад 240 наукових праць.

Remove ads

Основні наукові праці

Remove ads

Нагороди

Remove ads

Джерела

Remove ads

Посилання

Remove ads

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads