Горішнє Залуччя

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Залуччя.

Горі́шнє Залу́ччя — село в Україні, у Снятинській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області. До 1947 року село називалося Залуччя над Черемошем.

село Горішнє Залуччя
Церква Перенесення мощей святителя Миколая Церква Перенесення мощей святителя Миколая
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Снятинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA26080230060041068
Основні дані
Засноване	1441
Населення	1297
Територія	2401,1 км²
Площа	364,1 км²
Густота населення	125,19 осіб/км²
Поштовий індекс	78362
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	48°24′34″ пн. ш. 25°29′41″ сх. д.
Водойми	річка Черемош
Відстань до обласного центру	108 км
Відстань до районного центру	8 км
Найближча залізнична станція	Снятин
Відстань до залізничної станції	3 км
Місцева влада
Адреса ради	78300, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, м. Снятин, пл.Незалежності України, буд. 1
Карта
Горішнє Залуччя
Горішнє Залуччя
Мапа
Горішнє Залуччя у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Снятинської міської громади.^[1]

Історія

Перша письмова згадка про село датована 1441 роком.

Згадується 5 травня 1449 року в книгах галицького суду^[2].

За часів Австро-Угорщини входило до складу Снятинського повіту.

Село завжди було активне у політичному житті. В часи Австро-Угорської імперії вперто і тривалий час боролося за православну церкву. В 1914 році австроугорські вояки на Липовій алеї (вела до панського двору) на горі біля церкви повішали 21 залучанана, звинуваченого у русофільстві. На їх пам'ять при дорозі зі Снятина біля спуску з горба встановлений камінний хрест. Був знищений комуністами у 1963 році, відновлений в часи незалежності України.

У 1934—1939 рр. село було центром гміни Залуче.

Офіційний поділ Залуччя на Долішнє і Горішнє відбулося зразу ж по закінченні Другої світової війни. У 1958 році в селі проживало 2875 мешканців. Нині нараховується 1222 двори.

Сьогодення

Церква Собору Пресвятої Богородиці

На території села розміщені дві школи І-ІІІ та І-ІІ ступенів, дві Православні церкви й одна Греко-католицька, клуб, лікарська амбулаторія, сільська бібліотека, ясла-садок «Ромашка», ФАП, два відділення поштового зв'язку, відділення Ощадбанку, психо-соматичне відділення Снятинської ЦРЛ, дитячий будинок-інтернат, спиртзавод, три фермерські господарства, ряд об'єктів торгівлі.

У селі встановлено два пам'ятники Т. Г. Шевченку, насипана могила «Борцям за волю України», пам'ятні хрести на честь скасування панщини та проголошення ЗУНР, пам'ятник односельчанам, які загинули в роки Другої світової війни. Гордістю села є відновлена могила священика, вчителя, засновника у 1825 році першої народної школи в Галичині о. Степана Григоровича (1787—1843).

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1294	99.77%
російська	2	0.15%
польська	1	0.08%
Усього	1297	100%

Відомі люди

• Іґнатій Ґудима — священик-москвофіл, проповідник православ'я на Галичині. Парох місцевої православної церкви (1911—1912).
• Семен Шкурган — український співак (баритон) заслужений артист УРСР, педагог. Батько Андрія Шкургана.
• Станіслав Данилюк-Даниловський — генерал Війська польського.
• Петро Пащак — церковний журналіст, житель села в 1945 — 1986.