Грабовецький Еммануїл Маркович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Грабовецький.

Еммануїл Маркович Грабове́цький (26 липня 1912, Сімферополь — 5 лютого 2007, Нетанья) — український графік; член Спілки радянських художників України з 1953 року.

Грабовецький Еммануїл Маркович
Народження	26 липня 1912(1912-07-26)[1]  Сімферополь, Російська імперія
Смерть	5 лютого 2007(2007-02-05) (94 роки)
	Нетанья, HaSharon subdistrictd, Центральний округ, Ізраїль
Поховання	Нетанья
Країна	Російська імперія  СРСР  Україна  Ізраїль
Діяльність	графік, ілюстратор
Напрямок	соціалістичний реалізм
Працівник	Кримський комсомолецьd і Крымская правда
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
Учасник	німецько-радянська війна
Роботи в колекції	Сімферопольський художній музей
Нагороди

Біографія

Народився 26 липня 1912 року в місті Сімферополі (нині Автономна Республіка Крим, Україна) в сім'ї типографського художника^[2]. Єврей^[3]. З 14-ти років почав працювати у друкарні батька, навчався у студії Миколи Самокиша^[2]. Протягом 1931—1934 років продовжив здобувати мистецьку освіту в Московському книжковому технікумі. У 1935—1937 роках проходив строкову службу у Червоній армії^[3]. Після звільнення в запас у 1937—1941 роках працював у редакції газети «Кримський комсомолець». Член ВКП(б) з 1941 року^[4].

З початком німецько-радянської війни у липні 1941 року знову призваний до Червоної армії. Обіймав посаду командира легкого танка 48-ї кавалерійської дивізії. Опинившись в оточенні в районі Алушти, пішов у гори, де у листопаді 1941 року приєднався до партизанського загону. Воював кулеметником-політруком^[3]. У 1942 році, через хворобу, відправлений в евакуацію в Сочі. У серпні 1943 року повернувся до загону і почав працювати в партизанській друкарні^[2]. З осені 1943 року — комісар 21-го партизанського загону 5-ї бригади Північного з'єднання партизанів Криму. Після важкого поранення в березні 1944 року знову евакуйований із Криму. У стрій не повернувся. Інвалід війни^[3]. Нагороджений орденами Червоного Прапора (24 жовтня 1942), Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985), медалями «За оборону Севастополя» (22 грудня 1942), «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня (4 травня 1945), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)^[5].

Протягом 1944—1952 років працював у редакції газети «Красный Крым» та у 1945—1947 роках — редакції газети «Боевая слава»; у 1946—2000 роках — на Сімферопольському художньо-виробничому комбінаті. Мешкав у Сімферополі в будинку на вулиці Набережній, № 77, квартира № 50 та у будинку на вулиці Київській, № 112, квартира № 58^[6]. У 2001 році переїхав на постійне проживання до Ізраїлю. Помер 5 лютого 2007 року в Нетаньї^[2], де і похований^[3].

Творчість

Працював у галузях станкової, книжкової, газетної графіки, плаката, мистецтва художнього оформлення. Серед робіт:

станкова графіка

• серія «Партизани» (1944, акварель, ліногравюра);
• «Останній катер» (1947);
• «Сімферопольське водосховище» (1955);
• серія «Пейзажі Криму» (1955—1956, гуаш, акварель);
• «Скелі в Коктебелі» (1960);
• серія «Тарас Шевченко» (1964, гуаш, акварель);
• «Комуністи, вперед» (1967, ліногравюра);
• «Командир партизанського загону Г. Красовський» (1969, ліногравюра);
• «Яхти в Очеретяній бухті» (1977);
• «Херсонес. Дзвін» (1977);
• серія «Севастопольські замальовки» (1977);
• «Сімферополь» (1984).

оформлення книг

• «Вибране» Костянтина Треньова;
• «В горах Таврии» Іллі Вергасова (1949);
• «Море шумит» Дмитра Холендро (1950);
• «Світанок полум'яніє» Бориса Бєлєнкова (1957)
• «Пламя над Крымом» Михайла Македонського (1960);
• «Береговчанка» Анатолія Молдованова (1964).

плакати^[7]

• «Рост народного дохода в миллиардах рублей (в ценах 1926–27 гг.)» (1947);
• «Да здравствует 31-я годовщина Октябрьской революции» (1948);
• «Товарищи избиратели! Выберем в народные суды верных патриотов Социалистической Родины!» (1949);
• «А как вы готовитесь к фестивалю молодёжи?» (1956);
• «На фестиваль!» (1957).

«Партизанська шапка».

Автор монумента «Партизанська шапка» на 27-му кілометрі шосе Сімферополь—Алушта (1963, діорит)^[4].

Брав участь в обласних виставках з 1945 року, республіканських — з 1956 року, зарубіжних — з 1975 року.

У зібранні Сімферопольського художнього музею зберігаються графічні твори художника: акварель «Морський берег», кольорова ліногравюра «Вид на Ай-Петрі», ліногравюри «Голуби» і «Дощ», темпера «Сімферопольське водосховище»^[2].

У мистецтві

У 1980 році художник Микола Бортников написав живописний портрет Еммануїла Грабовецького, який зберігається у Сімферопольському художньому музеї^[2].