Граматика залежностей

Грама́тика зале́жностей — одна з формальних моделей, розроблених у рамках структурного синтаксису (поряд з граматикою складників). Подає будову речення у вигляді ієрархії компонентів, між якими встановлено відношення залежності^[1]. Таким чином, структура речення розглядається в термінах вершин і залежних^[2].

Сучасна граматика залежностей значною мірою ґрунтується на ідеях Л. Теньєра^[ru][2].

Граматикою залежностей у вузькому сенсі називають теорію синтаксичної структури речення, в якій усі зв'язки в реченні розглядаються як підрядні, вершиною речення визнається присудок або його знаменна частина, а прийменники описуються як керувальні пов'язаними з ними формами іменників^[3].

У прикладній лінгвістиці

Як і граматика складників, граматика залежностей застосовується в автоматичному синтаксичному аналізі і в системах машинного перекладу. Знаходять застосування і «гібридні» синтаксичні подання, що враховують переваги обох типів моделей^[1].

Див. також

• Катена