Границя текучості

Грани́ця пли́нності — в прикладній механіці визначається як умовне напруження σ_т, за якого зразок починає деформуватись без помітного збільшення навантаження^[1]. Це — основна механічна характеристика для оцінювання міцності пластичних матеріалів (сталей).

Діаграма деформування металевого матеріалу. Напруження (${\displaystyle \sigma }$) показано у функції від деформації (${\displaystyle \epsilon }$)
1: Границя абсолютної пружності
2: Границя пропорційності
3: Границя пружності
4: Границя плинності σ_0,2

Різновиди параметра

Розрізняють^[1]:

• границю плинності фізичну, як найменше умовне напруження, за якого зразок деформується без помітного збільшення навантаження;
• границю плинності умовну, як напруження, за якого залишкова деформація зразка досягає обумовленої нормативно-технічними документами величини;
• границю плинності динамічну — границю плинності, що визначається шляхом динамічних випробувань матеріалу, властивості якого залежать від швидкості деформації.

Границя плинності відповідає площинці плинності діаграми деформування матеріалу. У випадку, якщо така площинка відсутня, замість σ_т використовується умовне напруження σ_0,2 (читається: сигма нуль-два), яке відповідає напруженню, при якому залишкова відносна деформація у матеріалі (пластична деформація) становить ${\displaystyle \epsilon =0,2\%}$ на довжині випробовуваного зразка (див.рис.).

Поверхня плинності

Докладніше: Поверхня плинності

Для випадку складного напруженого стану, коли напружений стан в точці виражений через головні напруження (${\displaystyle \sigma _{1},\sigma _{2},\sigma _{3}}$) множина точок границь плинності утворює поверхню плинності.

Див. також

• Границя пружності