Грануляційна тканина

Грануляційна тканина — це нова сполучна тканина та мікроскопічні кровоносні судини, які утворюються на поверхні рани під час процесу загоєння.^[1] Грануляційна тканина зазвичай росте від основи рани і здатна заповнювати рани майже будь-якого розміру. Приклади грануляційної тканини можна побачити в піогенних гранульомах і поліпах пульпи. Її гістологічний вигляд характеризується проліферацією фібробластів і тонкостінних тонких капілярів (ангіогенез) та наявністю інфільтрації запальними клітин у пухкому позаклітинному матриксі. Народна назва — «дике м'ясо».

Зовнішній вигляд

Приклад гіпергрануляції тканини з порізу пальця.

Під час міграційної фази загоєння ран грануляційна тканина є:

• світло-червоною або темно-рожевою, пронизаною новими капілярними петлями або «бруньками»;
• м'якою на дотик;
• вологою;
• горбистою (зернистою) через точкові крововиливи;
• пульсуючою при пальпації;
• безболісною в здоровому стані;^[2]

Структура

Грануляційна тканина складається з тканинного матриксу, що підтримує різні типи клітин,^[3] більшість з яких можуть бути пов'язані з однією з таких функцій:

• утворення позаклітинного матриксу;
• робота імунної системи;
• васкуляризація;

Надлишок грануляційної тканини (caro luxurians) неофіційно називають гіпергрануляцією або «диким м'ясом».^[4]

Позаклітинний матрикс

Гістопатологія грануляційної тканини через 11 днів після травми, що показує фібробласти, крововиливи та лімфоцити.

Позаклітинний матрикс грануляційної тканини створюється і модифікується фібробластами.^[5] Спочатку він складається з мережі колагену III типу, слабшої форми структурного білка, який може вироблятися швидко. Пізніше він замінюється сильнішим, довголанцюговим колагеном I типу, що складє основу рубцевої тканини.

Імунітет

Основними імунними клітинами, активними в тканині, є макрофаги та нейтрофіли, хоча присутні й інші лейкоцити.^[6] Вони забезпечують фагоцитоз старих або пошкоджених тканин і захищають тканини, що загоюються, від патогенної інфекції. Це необхідно як для сприяння процесу загоєння, так і для захисту від проникнення патогенів, оскільки рана часто не має ефективного шкірного бар'єру, який би виступав як перша лінія захисту.

Васкуляризація

Необхідно, щоб мережа кровоносних судин була створена якнайшвидше, щоб забезпечити зростаючу тканину поживними речовинами, вивести клітинні відходи та транспортувати нові лейкоцити в цю область. Фібробласти, основні клітини, які створюють грануляційну тканину, залежать від кисню для проліферації та укладання нового позаклітинного матриксу.^[7]

Під час васкуляризації, яка також називається ангіогенезом, ендотеліальні клітини швидко проростають у тканину зі старих інтактних кровоносних судин.^[8] Вони систематично розгалужуються, утворюючи анастомози з іншими судинами.

Приблизний час різних фаз загоєння ран із значними варіаціями залежно від розміру рани та умов загоєння. Утворення грануляційної тканини видно в зеленій рамці через кілька днів або тижнів.