Граужис Олег Олександрович

Олег Олександрович Гра́ужис (нар. 16 вересня 1944, Київ — пом. 28 січня 2018, Київ) — український архітектор, реставратор. Член Спілки архітекторів України з 1977 року^[1], член-кореспондент Академії будівництва України, дійсний член Академії архітектури України, дійсний член ICOMOS^[2].

Олег Олександрович Граужис
Народження	16 вересня 1944(1944-09-16)  Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть	28 січня 2018(2018-01-28) (73 роки)  Київ, Україна
Країна (підданство)	СРСР  Україна
Навчання	Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність	архітектор
Членство	Національна спілка архітекторів України
Нагороди

Біографія

Народився 16 вересня 1944 року в Києві в сім'ї архітекторів. Закінчив художню школу при Академії архітектури, 1971 року закінчив архітектурне відділення Київського інженерно-будівельного інституту (викладач О. Хорхот)^[1].

Від 1980 року — керівник комплексної архітурно-рестравраційної майстерні; від 2002 року — головний архітектор Інституту «УкрНДІпроектреставрація».

Помер в Києві 28 січня 2018 року.

Роботи

Серед реставрованих пам'яток архітектури:

• Свято-Преображенський собор (Біла Церква, 1972);
• Літературно-меморіальний будинок-музей А. Чехова в Ялті (АР Крим, 1975);
• комплекс Святогірського монастиря в селі Зимному Володимирського району Волинської області (1975—1985);
• резиденція православного митрополита Буковини в Чернівцях (1985—1989);
• комплекс резиденції російського імператора Миколи ІІ в Лівадії (АР Крим, 1987—1990);
• Миколаївський костел у Києві (нині Національний будинок органної і камерної музики України, 1991—1995);
• відтворення Успенського собору Києво-Печерської лаври (1991—2002);
• залізничний вокзал у Києві (2003);
• Одеський національний академічний театр опери та балету (2006).

Галерея
Свято-Преображенський собор	Будинок-музей Чехова	Зимненський монастир	Резиденція митрополитів	Лівадійський палац	Миколаївський костел	Одеська опера

Відзнаки

• Державна премія України в галузі архітектури (за 2003 рік; за реконструкцію комплексу станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці)^[3];
• Народний архітектор України (з 2005 року; за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток столиці України — міста Києва, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм.)^[4].

За реставраційну діяльність:

• Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1997);
• Орден Української православної церкви «Різдво Христове»;
• Орден Святого Архистратига Божого Михаїла^[2].