Гребенне (Томашівський повіт)

Гребенне (пол. Hrebenne) — село в Польщі, у гміні Любича-Королівська Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 308 осіб (2011^[1]).

Село
Гребенне пол. Hrebenne
Церква святого Миколая XVII століття
Координати 50°16′59″ пн. ш. 23°34′34″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Люблінське воєводство
Повіт	Томашівський повіт
Гміна	Любича-Королівська
Населення	308 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 84
Поштовий індекс	22-681
Автомобільний код	LTM
SIMC	0892760
GeoNames	770974
OSM	↑1746430 ·R (Гміна Любича-Королівська)
Гребенне Гребенне (Польща) Гребенне Гребенне (Люблінське воєводство)
Гребенне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гребенне.

Розташування

Знаходиться на Закерзонні (в історичному Надсянні).

Через село проходить державна траса № 17, недалеко розташовано прикордонний пункт пропуску «Рава-Руська — Гребенне».

Історія

Перший раз село згадано у джерелах у 1458 році, коли було передане у власність Ратиборові^[2]. Наприкінці XVI століття тут вибухнуло селянське повстання, яке було криваво придушене. У польському географічному словнику зазначено, що селяни Гребенного вміли лікувати «американську хворобу», що поширювалась всією територією Європи^[3].

Дитячий садок в Гребенному. 1934 рік.

До Другої світової війни село входило до ґміни Сєдліска Равського повіту Львівського воєводства.

За підрахунками Володимира Кубійовича^[4], населення Гребенного станом на 1 січня 1939 року становило 1630 осіб, з них українців-грекокатоликів — 1420, українців-латинників — 160, поляків — 30, євреїв — 10, німців та осіб інших національностей — 10.

Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі^[5]. 21-25 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Гребенного на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 742 українців^[5]. У селі залишилося 672 поляки^[5]. Ще 29 невиселених українців підлягали виселенню^[5].

У 1957 році в місцевій школі було відновлене факультативне вивчення української мови, того року її вивчав 31 учень^[6].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][7]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	166	36	112	18
Жінки	142	18	87	37
Разом	308	54	199	55

Церковна громада

Парох Гребенного обслуговував філіальні церкви у Мостах Малих і Селиськах. За даними церковних шематизмів^[8], у Гребенному в різні роки мешкали українці греко-католики:

рік	Гребенне, ос.	разом з філіями, ос.
1840	418	857
1859	478	1020
1879	682	1131
1899	951	1534
1926	1000	1750
1938	1417	2302

Крім того, 1938 року в Гребенному і околиці мешкало 400 латинників (полонізованих українців) і 40 євреїв.

Наприкінці 1980-х років греко-католицьку парохію в Гребенному приділено до Перемиського деканату. Від 1998 року село обслуговує декан Перемиський о. Іван Тарапацький. Під час реконструкції в храмі виявлено ікону Пресвятої Богородиці^[9].

Станом на 1959 р. у Гребенному мешкало близько 35 родин греко-католиків українців. Вони просили присилати їм свого священика. Натомість настоятель православної парафії з Грубешева отець Микола Осьценко пробував перетягнути їх на православ'я. У Гребенному діяло відділення Українського суспільно-культурного товариства в Любліні^[10].

Пам'ятки

• Церква св. Миколая (дерев'яна), збудована у 1697—1700 роках, оновлена 1882 та відремонтована 2009 року. Розташована на крутій горі, біля підніжжя якої прокладена траса з Рави-Руської до Любліна.

Докладніше див. статтю Церква св. Миколая в Гребенному.

• В лісі на північ від села, по дорозі до залізничної станції, знаходиться старий цвинтар, на якому до наших днів збереглися надгробні пам'ятники, виконані майстрами Бруснівської каменярської школи.

Уродженці

• Дуркевич Микола Михайлович (1936—2021) — український перекладач.
• Іваницька Надія Степанівна (1938—1982) — український філолог, етнограф, фольклорист, поетеса.
• Козак Михайло (нар. 1932) — український педагог, громадський діяч^[11].