Григоров Олексій Вікторович

Олексій Вікторович Григоров (нар. 18 серпня 1965, Київ) — український художник-монументаліст; член Спілки художників України з 1995 року. Син художників Віктора та Наталії, брат Федора, чоловік Лесі Григорових, онук скульптора Олексія Олійника та художниці Ніни Волкової.

Григоров Олексій Вікторович
Народження	18 серпня 1965(1965-08-18) (60 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Українська академія мистецтв (1993)
Вчитель	Чеканюк Вілен Андрійович
Діяльність	художник, іконописець
Член	Спілка художників України
Батько	Григоров Віктор Федорович
Мати	Григорова Наталія Олексіївна
У шлюбі з	Григорова Леся Тимофіївна
Брати, сестри	Григоров Федір Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Григоров.

З біографії

Народився 18 серпня 1965 року в місті Києві. 1993 року закінчив Українську академію мистецтв, де навчався, зокрема, у Вілена Чеканюка.

Живе у Києві, в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 64^[1].

Творчість

Працює у жанрах монументального живопису, іконопису. У Києві брав участь у розписах:

• іконостаса в церкві святої Богородиці Пирогощі («Святий Аарон»; 1997);
• церкви святої Покрови на Подолі (надвірні ікони «Покрова», «Архістратиг Михаїл»; 1998);
• дзвіниці Софійського собору (1999);
• Михайлівського Золотоверхого собору («Янгол», «Святий Пантелеймон», «Святий Трифон», «Свята Трійця»; усі — 2000);
• монументального панно «Львів» (зал очікування залізничного вокзалу, 2001);
• ікон «Ісус Христос» та «Богородиця» для іконостаса Андрія Первозваного в Успенському соборі (2004);
• купола частини церкви Різдва Христового («Успіння Пресвятої Богородиці»; 2004);

Розписав іконостаси і стіни церков Різдва Христового в селі Бобруйках Чернігівської області (2002, у співавторстві) та Богородиці Покрови в селі Карабачині Житомирської області (2003, у співавторстві).

Бере участь у виставках з 1995 року.