Гризодубова Валентина Степанівна

Валенти́на Степа́нівна Гризоду́бова (нар. 14 (27) квітня 1909(19090427), Харків, Російська імперія — 28 квітня 1993, Москва, Росія) — радянська льотчиця, учасниця рекордного перельоту з Москви на Далекий Схід у 1938 році, учасниця німецько-радянської війни, перша жінка, відзначена званням Героя Радянського Союзу^[1]. Герой Соціалістичної Праці.

Валентина Степанівна Гризодубова
Народження	14 (27) квітня 1909(1909-04-27) Харків, Російська імперія
Смерть	28 квітня 1993(1993-04-28) (84 роки) Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Бомбардувальна авіація
Освіта	НТУ «ХПІ»
Роки служби	1936—1946
Партія	ВКП(б)
Звання	Полковник авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографічні відомості

Народилася в родині авіаконструктора^[2] і винахідника Степана Васильовича Гризодубова, який згодом став першим авіатором міста Харкова^[3]. Братом матері був диригент та музичний педагог Володимир Комаренко. Хоча місцем народження вважається Харків, Валентина Гризодубова була хрещена у Миколаївській церкві села Непокрите^[4]. Закінчила Пензенський аероклуб в 1929 році. Займалася планерним спортом, працювала льотчиком-інструктором в Тульській авіаційній школі. У 1934–1935 роках — льотчик агітаційної ескадрильї імені М. Горького на Центральному аеродромі. У Червоній армії з 1936 року.

У 1937 році на літаках УТ-1, УТ-2 та АИР-12 встановила п'ять світових авіаційних рекордів висоти, швидкості та дальності польоту. 24-25 вересня 1938 року як командир екіпажу на літаку АНТ-37 «Родина» разом з льотчицями Поліною Осипенко (другий пілот) і Мариною Расковою (штурман) здійснила безпосадковий переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолана відстань у 6450 кілометрів). За виконання цього перельоту Валентині Гризодубовій, Поліні Осипенко і Марині Расковій було надано звання Героя Радянського Союзу, першим серед жінок.

Використовуючи свою популярність і знайомства у вищих колах, неодноразово клопотала на захист людей, які постраждали від репресій. Зокрема, разом з відомим льотчиком М. М. Громовим, вона заступилася за C. П. Корольова, майбутнього творця радянської космічної програми; багато в чому завдяки їхнім зусиллям його перевели з табору на Колимі в ЦКБ-29.

З 1939 року — начальник Управління міжнародних повітряних ліній СРСР.

Учасниця німецько-радянської війни. У березні 1942 — жовтні 1943 року — командир 101-го транспортного авіаційного полку, з жовтня 1943 року — командир 31-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку. За час війни полковник Гризодубова здійснила близько 200 бойових вильотів на бомбардування ворожих об'єктів і для підтримки зв'язку в партизанських загонах.

З 1946 року — полковник запасу. Працювала в Міністерстві цивільної авіації начальником управління міжнародних ліній СРСР, керівником Науково-дослідного льотно-випробувального центру, заступником начальника Московського науково-дослідного інституту приладобудування з льотної частини.

Родина

Була одружена з льотчиком-випробувачем Віктором Соколовим. У шлюбі народився син Валерій.

Звання, нагороди

• Звання Героя Радянського Союзу присвоєне 2 листопада 1938 року.
• Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєне 6 січня 1986 року.
• Нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки.
• Почесний громадянин Пензи.

Вшанування пам'яті

• Похована в Москві на Новодівочому кладовищі.
• У 1972 році в Харкові у квартирі Гризодубових був відкритий музей історії авіації.
• 1 вересня 2000 року в Москві на Кутузовському проспекті, біля входу в Московський науково-дослідний інститут приладобудування, відкрито пам'ятник Валентині Гризодубовій.
• Її іменем названий Харківський аероклуб ім. В. С. Гризодубової ТСО України.