Гриневський Ілля Самсонович

Ілля Самсонович Гриневський (справжнє прізвище Шкапа; 6 серпня (25 липня) 1898, містечко Гриньов, Чернігівська губернія^[2] — 1993) — російський письменник — автор нарисів, прозаїк.

Гриневський Ілля Самсонович
Ім'я при народженні	рос. Илья́ Самсо́нович Шка́па
Псевдонім	Илья́ Самсо́нович Гринёвский
Народився	25 липня 1898(1898-07-25)  Погарський район, Росія
Помер	1993
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	письменник
Сфера роботи	література[1][1]
Знання мов	російська[1][1]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гриневський.

Навчання

Закінчив Глухівський вчительський інститут у 1918 році.

Революційна діяльність

Учасник Громадянської війни. Воював в складі Червоної армії проти українських визвольних змагань. Потім був завідувачем Стародубськими політпросвітою і відділом народної освіти. Добровільно вступив до Червоної Армії і воював з денікінцями (був поранений і контужений), повернувся на радянську роботу в Стародуб.

На початку 1921 року І. С. Шкапа публічно висловився за скасування продрозкладки, за що був виключений з партії і заарештований — правда, не надовго.

З 1922 року І. С. Шкапа був викладачем в Гомельській радпартшколі, займався журналістикою, а в 1925 році його перевели до Москви для роботи в «Селянської газеті». З 1928 року він працював в редакції створеного О. М. Горьким журналу «Наши достижения».

Творча діяльність

Друкується з 1929 року. Автор багатьох нарисів про становлення радянської промисловості і сільського господарства в роки перших п'ятирічок («Селяни і радянська влада», «Обличчям до обличчя», 1934; перероблена видавництвом під назву «Своїми очима», 1958, та інші).

Брав участь у редагуванні першого тому «Історії громадянської війни».

Репресії

У вересні 1935 року І. С. Шкапа був заарештований, два роки перебував у одиночній камері, а потім 18 років — в колимських таборах, звідки зміг повернутися лише в 1955 році. Був повністю реабілітований — допомогли заяви його близьких знайомих — академіка І. І. Мінца та М. А. Шолохова.

Помер письменник у 1992 році^[3].

Нагороджений медалями. Член Союзу письменників СРСР (1935).

Твори

• Железо и хлеб. — М., 1931. 
• Лицом к лицу. — М., 1934. 
• Своими глазами. — М., 1958. 
• Семь лет с Горьким: Воспоминания. — М., 1964.