Гринь Юрій Сидорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гринь.

Гринь Юрій Сидорович (22 квітня 1892, Полтава — 28 серпня 1921, Київ) — український військовий і громадсько-політичний діяч, після окупації України більшовиками — підпільник.

Юрій Сидорович Гринь
Народився	22 квітня 1892(1892-04-22) Полтава
Помер	28 серпня 1921(1921-08-28) (29 років) Київ ·розстріляний
Громадянство	Російська імперія →  УНР
Національність	українець
Діяльність	політик, військовик, громадський діяч
Військове звання	Поручик

Життєпис

Юрій Сидорович Гринь народився 22 квітня 1892 року у Полтаві. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету. В російській армії служив у гренадерському полку. Активний учасник українізації російського війська. Останнє звання у російській армії — поручник.

З 1918 року Юрко Гринь — начальник інспекторського відділу охорони залізниць Української Держави. Учасник Антигетьманського повстання, під час якого, у листопаді-грудні 1918 року, був старшиною для доручень при штабі Директорії УНР. Після того — начальником інспекторського відділу охорони Південно-Західної залізниці. У 1919 році займав посаду волосного військового начальника. З 7 вересня 1919 року перебував у резерві Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР.

Після захоплення Києва більшовиками займав посаду уповноваженого Київського повітового відділу охорони здоров'я. Разом з дружиною Юлією Кривицькою (за іншими даними Криницька) брав участь в організації Всеукраїнського центрального повстанського комітету. Очолював підпільну Київську міську військову організацію, яка базувалася в школі Червоних старшин. Був повноважними представником ВУЦПК з організації повстанського руху на Полтавщині та Чернігівщині. Після ліквідації чекістами Всеукраїнського центрального повстанського комітету, разом з дружиною був розстріляний за вироком суду 28 серпня 1921 року.

Джерела

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Центральні органи керівництва повстанських сил правобережжя УСРР У 1921 році: Всеукраїнський центральний повстанський комітет та Українська військова організація. П. А. Стегній
• Документальні свідчення про підготовку в Україні загального антибільшовицького повстання та відновлення УНР (1921 р.). В. Василенко. Галузевий державний архів Служби безпеки України
• Реабілітовані історією. Київська область. Книга третя. — К.: Основа, 2011. — 984 с.
• Коваль Р. М.. Отаман Орлик. Історичний нарис. — К.: «Стікс», 2010. — с. 237. ISBN 978-966-2401-00-4