Грипич Олексій Львович

Олексій Львович Гри́пич (рос. Алексей Львович Грипич; нар. 12 жовтня 1891, Орел — пом. 1 жовтня 1983, Москва) — російський радянський театральний режисер; народний артист Азербайджанської РСР з 1946 року.

Грипич Олексій Львович
рос. Грипич Алексей Львович
Народився	30 вересня (12 жовтня) 1891  Орел, Російська імперія
Помер	1 жовтня 1983(1983-10-01) (92 роки)  Москва, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	драматург, театральний режисер
Alma mater	Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d]
Вчителі	Мейєргольд Всеволод Емільович
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Грипич.

Біографія

Народився 12 жовтня [30 вересня] 1891(18910930) року місті Орлі (тепер Росія) в сім'ї поштового чиновника, дворянина із Полтавської губернії. Рано осиротів. У 1910 році закінчив Гатчинський сирітський інститут, потім навчався на економічному відділенні Санкт-Петербурзького політехнічного інституту. У 1913 році вступив до школи Товариства заохочення мистецтв і в студію Всеволода Емільовича Мейєрхольда. Через початок Першої світової війни перервав навчання і лише в 1918 році повернувся в Петроград, де відвідував заняття на курсах майстерності сценічних постановок, слухав там лекції Мейєрхольда. З 1919 по 1921 рік служив в лавах Червоної армії, там створив театральну студію, де і почав самостійну режисерську діяльність^[1].

У 1921 році спільно з Володимиром Соловйовим і Борисом Алперсом заснував Державний Ліговський драматичний театр (пізніше Театр Нової драми який влився в 1923 році в Театр Пролеткульту). Тоді ж викладав біомеханіку на курсах майстерності сценічних постановок, сценічний рух в Інституті ритму досконалого руху. Впродовж 1924—1927 років працював головним режисером Театру Революції^[1].

У 1932—1936 роках викладав в Державному інституті театрального мистецтва у Москві. Протягом 1936—1940 працював художнім керівником Орехово-Зуєвського театру; у 1940—1948 роках — художнім керівником Бакинського театру російської драми. У 1952—1956 роках — головний режисер Театру-студії кіноактора в Москві. З 1962 року очолював Московську студію пантоміми. Помер в Москві 1 жовтня 1983 року^[1].

Вистави

• «Фуенте Овехуна» Лопе де Вега (1921);
• «Забави каліфа» Олександра Писарєва (1921);
• «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна (1922);
• «Падіння Олени Лей» Адріана Піотровського (1923);
• «Спадщина Гарланда» Валеріана Плетньова (1924);
• «Людина-маса» Ернста Толлера (1924);
• «Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова (1927);
• «Джума Машид» Георгія Венеціанова (1927);
• «Повітряний пиріг» Бориса Ромашова (1928);
• «Занепад» Ісака Бабеля (1928);
• «Комедія Фальстафа та веселих віндзорських жіночок» Вільяма Шекспіра (1933);
• «Смерть Пазухина» Михайла Салтикова-Щедріна (1954);
• «Третя патетична» Миколи Погодіна (1960).