Гриценко Володимир Ілліч

Володи́мир Іллі́ч Грице́нко (23 травня 1937, Іпатово, Орджонікідзевський край — 8 жовтня 2023, Київ) — український вчений, знавець технічної кібернетики, професор. 1977 — лауреат Державної премії УРСР, 1982 — Державної премії СРСР, 1997 — лауреат Державної премії України. Нагороджений орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, орденом «За заслуги» третього ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАНУ.

Гриценко Володимир Ілліч
Народився	23 травня 1937(1937-05-23)  Іпатово, Північно-Кавказький край, РРФСР, СРСР
Помер	8 жовтня 2023(2023-10-08) (86 років)  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Ростовський державний університет шляхів сполученняd
Галузь	кібернетика
Заклад	Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України Інститут інформаційних технологій та систем Національної академії наук України Кибернетика и вычислительная техника
Посада	головний редактор
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гриценко.

Життєпис

З 1960 року працював в Інституті кібернетики НАН України. В 1969—1977 роках — вчений секретар, з 1977 працював заступником директора по науковій роботі.

У 1997—2021 роках — директор Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем.

Його авторству належать ґрунтовні роботи щодо економіко-математичних моделей і біоекомедицини; інформатики, інформаційних технологій та систем; комп'ютерних технологій навчання.

Розвивав загальну теорію інтелектуальних інформаційних технологій та можливості її застосування в багатообіцяльних мережах обробки інформації. Працював над створенням високодинамічних комп'ютерно-телекомунікаційних середовищ, інтелектуальних комп'ютерних мереж нового покоління та з питання багатомовності в кібернетичному просторі.

Багато робіт його та творчого колективу впроваджуються на підприємствах та в організаціях Києва.

Керував низкою робіт, виконуваних за державними та міжнародними науково-технічними програмами.

Є автором понад 400 наукових праць, з них 19 монографій, зареєстрованих 11 авторських свідоцтв. Як педагог підготував 15 кандидатів наук.

Входив до складу Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, був членом Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України, в складі Національного комітету з інформатики при Президії НАН України.

З 1998 року працював заступником головного редактора, а з 2012 року — головним редактором журналу Кибернетика и вычислительная техника.

Працював до останніх днів життя — за місяць до смерті взяв участь в урочистому засіданні вчених рад Відділення інформатики НАН України та Кібернетичного центру НАН України, присвяченому 100-річчю від дня народження Віктора Глушкова^[1]. Помер на 87-му році життя 8 жовтня 2023 року^[2]. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).