Грицько Кернеренко

Грицько Кернеренко (справжнє ім'я — Гірш бен Борух, Григорій Борисович Кернер; нар. 1863, м. Гуляйполе — пом. 1941, м. Париж) — український письменник, поет та перекладач єврейського походження, який вважається засновником українсько-єврейської літературної традиції^[2].

Грицько Кернеренко
Грицько Кернеренко
Ім'я при народженні	Кернер Григорій Борисович
Народився	1863  Одеса
Помер	6 листопада 1941(1941-11-06) Париж
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	письменник, поет, перекладач
Сфера роботи	література[1], поезія[1] і перекладацтво[d][1]
Знання мов	українська[1], німецька[1], російська[1] і іврит[1]
Роботи у Вікіджерелах

Життєпис

Народився 1863 року в слободі Гуляйполе в сім'ї заможного заводчика. Закінчив гімназію у Сімферополі, вивчав агротехніку у Мюнхенському політехнікумі. Займався господаркою у своєму маєтку в місті Гуляйполе.

Друкувався в альманасі «Складка», антологіях «Акорди», «Розвага», часописі «Літературно-науковому віснику»^[3] та інших.

1920 р. з родиною — дружиною Ревекою Михайлівною, та трьома синами: Яковом, Віктором та Емілем, через Крим та Туреччину виїхав до Франції. З 1926 р. проживав у м. Кламар, а пізніше в Парижі.

Після окупації Франції нацистами всі троє синів були заарештовані, поміщені в концентраційний табір Руальє (Compiegne), потім переведені до Дрансі та депортовані в Аушвіц, де й загинули.

Помер 6 листопада 1941 р. в Парижі [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Був похований у колумбарії відомого кладовища Пер-Лашез (Père Lachaise) (Париж, Франція). З 1952 р. місця поховання не існує^[4][5]

Твори

Літературна спадщина Грицька Кернеренка становить кілька сотень віршів, поетичних перекладів, декілька коротких оповідань і казок, одну п'єсу.

• «Правдива казка». Оповідання (1886);
• «Невеличкий збірник творів Грицька Керненка» (1890);
• «Щетинник. З народного життя». Поема (1892);
• «В досужий час. Лірна поезія». Поезії (1896);
• «Цїлюще зїлля». Оповідання (1904)^[6];
• «Менти натхнення». Збірник творів (1910)^[7].

Грицько Кернеренко присвятив кілька своїх поезій пам'яті Тараса Шевченка («Роковини смерті Шевченка» (1890), «Пам'яті Шевченка» (1909) та інші)^[8]. Також присвятив вірш пам'яті літератора Віта Косовцова (1899)^[9].

Перекладацтво

Переклав українською окремі твори Генріха Гейне, Олександра Пушкіна, Шолом-Алейхема, Ольги Чюміної, Семена Фруга, Семена Надсона, Олексія Апухтіна.