Гроссмюнстер

Гроссмюнстер (нім. Grossmünster німецька вимова: [ɡʁoːsˈmʏnstɐ]; «великий мюнстер^[de]») — протестантська церква романського стилю, розташована у швейцарському місті Цюрих. Це один з чотирьох головних храмів міста (інші — Фраумюнстер, церква Проповідників та церква Святого Петра). Конгрегація належить до складу Євангельсько-реформатської церкви кантону Цюрих. Нинішню будівлю, розташовану на березі Ліммату, зведено на місці каролінзького храму, який за легендою заснував Карл Великий.^[3] Будівництво сучасної структури розпочалося близько 1100 року і завершилося освяченням приблизно 1220 року.

Гроссмюнстер
47°22′12″ пн. ш. 8°32′39″ сх. д.
Тип споруди	споруда і протестантський храмd
Розташування	Швейцарія, Цюрих
Початок будівництва	13 століття
Стиль	романський
Належність	протестантизм
Стан	культурна цінність Швейцарії національного значення класу Аd (07864)[1][2]
Адреса	Цвінгліплацd (7)
Вебсайт	grossmuenster.ch/de/
Гроссмюнстер (Швейцарія)
Гроссмюнстер у Вікісховищі

У Середньовіччі Гроссмюнстер слугував монастирською церквою й суперничав за старшинство з Фраумюнстером, розташованим по інший берег Ліммату. Згідно з легендою, Карл Великий заклав Гроссмюнстер, коли його кінь став на коліна над гробницями покровителів Цюриха — святих Фелікса, Регули та Екзуперантія. Цей сюжет підкреслює право Гроссмюнстера на старшинство над Фраумюнстером, який заснував онук Карла Людовик Німецький. Археологічні розкопки також підтвердили наявність на цьому місці римського некрополя.

Історична значущість

Цвінглі на бронзових дверях роботи Отто Мюнха (1935)

Ульріх Цвінглі розпочав німецько-швейцарську Реформацію зі свого пасторського служіння в Гроссмюнстері, починаючи з 1520 року. У 1523 році він здобув перемогу в серії диспутів під головуванням міського магістрату, що зрештою призвело до офіційного розриву церкви з папством за рішенням місцевої влади. Реформи, які започаткував Цвінглі й продовжив його наступник Генріх Буллінгер, визначили стриманий вигляд інтер'єру храму. У 1524 році іконоборці ліквідували орган і зняли релігійну скульптуру. Відмова від Великого посту, заміна меси новими формами богослужіння, скасування целібату для духовенства, дозвіл на вживання м'яса в піст, упровадження семирічного циклу читань із Нового Заповіту, заборона церковної музики та низка інших нововведень зробили Гроссмюнстер одним із ключових осередків Реформації й безпосереднім початком німецько-швейцарського реформатського руху.^[4][5][6]

Архітектура

Капітелі з гаргулями на великому південному порталі

Вежі-близнюки Гроссмюнстера вважають одним із найвпізнаваніших символів Цюриха^[7]. За стилем храм належить до романського напрямку — першої пан'європейської архітектурної течії після імператорської римської архітектури. Фасад прикрашає великий різьблений портал із середньовічними колонами та гаргулями на капітелях, а підземна крипта датується XI—XIII століттями.

Для будівництва використовували боллінгенський пісковик^[8]. Перші дві вежі зведено в 1487—1492 роках. Спочатку вони мали високі дерев'яні шпилі, які згоріли 1763 року; після пожежі в архітектурі додали неоготичні завершення (закінчені 1787). Ріхард Вагнер жартома порівнював вигляд собору з двома перечницями. У 1932 році вмонтували сучасні вітражі швейцарського художника Аугусто Джакометті, а в 1935 та 1950 роках у північному й південному порталах встановили декоративні бронзові двері роботи Отто Мюнха^[9].

У клуатрі розташовано Музей Реформації, а в прибудові до нього діє Теологічна школа Цюрихського університету.

Клуатр

Клуатр колишнього канонічного капітула Гроссмюнстера датується кінцем XII століття н. е. Він належав братству каноніків (Chorherrenstift), яке було скасоване 1832 року, а на його місці відкрили дівочу гімназію Каролінум. Клуатр було розібрано й під час реконструкції інтегровано в нову споруду: будівля відтворює автентичні архітектурні елементи, водночас містить численні сучасні інтерпретації.

У 2009 році клуатр відреставрували: очистили пісковикові деталі та за співпраці з фондом ProSpecieRara оновили внутрішній сад. Підбір культурних й історичних декоративних рослин саду натхненний працями природознавця й полімата Конрада Геснера, останки якого спочивають у клуатрі.^[10]

Поховання

• Святі Фелікс і Регула
• Конрад Геснер
• Петро Мартир Вермільї

Галерея

• 
  Барельєф Генріха Буллінгера на південній зовнішній стіні
• 
  Карл Великий на бронзових дверях роботи Отто Мюнха (1935)
• 
  Фасад монастирської будівлі, у якій нині розташований теологічний факультет Цюрихського університету
• 
  Клуатр
• 
  Та ж будівля, вид з Карлстурму
• 
  Вітражі швейцарського художника Аугусто Джакометті, додані 1932 року
• 
  Гроссмюнстер, вид з Мюнстергофу
• 
  Карл Великий «сидить» на південній вежі, так званому Карлстурмі
• 
  Крипта з автентичною статуєю Карла Великого (XV століття)
• 
  Крипта, геральдика
• 
  Нава та вітражі Аугусто Джакометті
• 
  Вітражі, створені Зігмаром Польке у 2009 році
• 
  Орган фірми Metzler, виготовлений 1960 року
• 
  Нава з видом на хор
• 
  Портал
• 
  Рельєфи (лівий бік порталу)
• 
  Рельєфи (правий бік порталу)
• 
  Деталі на північній стіні
• 
  Каплиця, фонтан і так звана будівля «Гельферай»
• 
  Вежі та Вассеркірхе з видом на Ліммат
• 
  Гроссмюнстер, вид з річки
• 
  Модель Гроссмюнстера, створена для незрячих