Грубий Тимофій Омелянович

Тимофі́й Омеля́нович Гру́бий (30 травня 1912 — 21 липня 2005) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир кулеметного відділення 498-го окремого кулеметно-артилерійського батальйону 54-го укріпленого району 50-го стрілецького корпусу 40-ї армії, молодший сержант^[1], повний кавалер ордена Слави.

Тимофій Омелянович Грубий
Народження	17 (30) травня 1912(1912-05-30) Савинці
Смерть	21 липня 2005(2005-07-21) (93 роки) Савинці
Поховання	Тростянецький район
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1934—1937, 1944—1945
Звання	старшина
Формування	54-й УР
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Народився в селі Савинці, нині Тростянецького району Вінницької області, в селянській родині. Українець. Здобув початкову освіту. Працював у господарстві батька, теслею в колгоспній майстерні, на будівництві консервного заводу в Херсоні, на суднобудівному заводі в Миколаєві.

У 1934—1937 роках проходив строкову військову службу в прикордонних військах НКВС СРСР: червоноармієць, командир відділення 13-го Березинського прикордонного загону (Білорусь). Після демобілізації повернувся в рідне село.

З початком німецько-радянської війни у 1941 році опинився на тимчасово окупованій території. Вдруге призваний до лав РСЧА у березні 1944 року. Воював на 2-му Українському фронті.

Демобілізований у жовтні 1945 року. Повернувся в рідне село, до виходу на пенсію працював теслею в колгоспі «Шлях Ілліча».

Нагороди

Нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (14.03.1945), Слави 1-го (15.05.1946), двічі 2-го (04.04.1945, 15.05.1945) та двічі 3-го (30.11.1944, 23.01.1945) ступенів і медалями, в тому числі «За відвагу» (02.12.1944).