Грузинський Дмитро Юлонович

Ясновельможний князь Дмитро Юлонович Грузинський (нар. 11 квітня 1803(18030411) — пом. 14 січня 1845, Санкт-Петербург) — грузинський князь з царської династії Багратіонів.

Грузинський Дмитро Юлонович
Нині на посаді
Народився	11 квітня 1803(1803-04-11)[1]  Картлі-Кахетинське царство
Помер	14 січня 1845(1845-01-14)[1] (41 рік)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Похований	Олександро-Невська лавра
Відомий як	член королівської родини
Країна	Російська імперія
Батько	Prince Iulon of Georgiad
Мати	Q135209025?

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грузинський.

Біографія

Третій (молодший) син царевича Юлона Іраклієвича (1760—1816) та Соломії Ревазівни, уродженої княжни Амілахварі (1766—1827), онук царя Грузії Іраклія II^[2].

Дмитро народився 1803 року в грузинській царській родині вже після анексії Картлі-Кахетинського царства Російською імперією. Його батько Юлон Іраклійович був сином передостаннього царя Грузії Іраклія II та претендентом на царський престол в 1800-1804 роках. У 1805 році царевич Юлон разом з родиною, за винятком старшого сина Леона, був депортований царським урядом з Тбілісі вглиб Російської імперії. Спочатку їх поселили в Тулі, потім Юлон з сім'єю отримав дозвіл оселитися в Санкт-Петербурзі^[3].

Політична діяльність

У 1820 році двоюрідні брати, князі Дмитро Юлонович і Окропір Георгійович, стали основними лідерами грузинських роялістів у Санкт-Петербурзі та Москві. Вони провели зустрічі з грузинськими студентами і офіцерами в російських містах, намагаючись переконати їх, що Грузія повинна бути відновлена як незалежне царство під владою династії Багратіонів. У 1826 році Димитро допоміг заснувати таємне товариство, яке задумало ідею антиросійського повстання Грузії^[4][5]. Найбільш активним центром змовників був Тбілісі, столиця Грузії, де грала велику роль княжна Тамара Юлонівна Батонішвілі, старша сестра Дмитра і фрейліна імператриці. Змовники планували розпочати заколот в Тбілісі в грудні 1832 року. Але змову було розкрито через зраду князя Іасе Палавандішвілі. Учасники змови були відправлені на заслання у віддалені губернії Російської імперії на різні терміни.

Дмитро Юлонович Грузинський був позбавлений княжого титулу і відправлений на заслання до Смоленська^[3]. Потім він перейшов на російську державну службу і отримав незначний чин колезького реєстратора. 6 травня 1833 року Дмитро Юлонович отримав від російського уряду титул князя Грузинського.

У 1845 році 41-річний князь Дмитро Юлонович Грузинський помер у Санкт-Петербурзі і був похований в Олександро-Невській лаврі^[2]. Він не був одружений і не залишив після себе спадкоємців.