Густав Шмоллер

Густав фон Шмоллер (нім. Gustav von Schmoller, 24 червня 1838(18380624), Гайльбронн, Німеччина — 27 червня 1917, Бад-Гарцбург, Німеччина) — німецький економіст, політик, історик, державний і громадський діяч, провідний представник т. з. нової (молодої) німецької історичної школи в економіці (поряд з А. Вагнером та ін. розробляв теорію державного соціалізму).

Густав Шмоллер
Gustav von Schmoller
Народився	24 червня 1838(1838-06-24) м. Гайльбронн, Німеччина
Помер	27 червня 1917(1917-06-27) (79 років) м. Бад-Гарцбург, Німеччина
Поховання	Kaiser Wilhelm Memorial Cemeteryd
Країна	Прусське королівство
Діяльність	економіст, політик, викладач університету
Alma mater	Тюбінгенський університет
Галузь	економіка
Заклад	Гарвардський університет
Посада	member of the Prussian House of Lordsd і Історіограф Прусської державиd
Науковий ступінь	doctorate in Political Science and Economicsd
Науковий керівник	Carl Wolfgang Christoph Schüzd[1]
Вчителі	Johann von Helferichd
Відомі учні	Josef Kaizld Вернер Зомбарт Wilhelm Stiedad
Аспіранти, докторанти	Henry Walcott Farnamd[1] Карл Ратген[1] Макс Зерінг[1] Вернер Зомбарт[1] Alfred Dorend[1] Вільям Едуард Беркхардт Дюбойс[1] Альфред Вебер[1] Edwin Francis Gayd[1] Leopold von Wiesed[1] Friedrich Woltersd[1] Артур Шпитгоф[1] Отто Нейрат[1] Erwin von Beckerathd[1] Ludwig Feuchtwangerd[1] Richard Heath Dabneyd[2]
Членство	Прусська академія наук Баварська академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Російська академія наук Данська королівська академія наук
Батько	Friedrich von Schmollerd
Нагороди	нобілітація Grave of honord (1956)
Густав Шмоллер у Вікісховищі

Біографія

Народився 24 червня 1838 року у м. Гайльбронн. На формування особистості молодого Шмоллера помітний вплив мав батько. Густав був знаним професором університетів в Галле (з 1864 року), Страсбурзі (з 1872 року), Берліні (з 1882 року), членом прусської державного ради (з 1884 року), одним із засновників (1872 рік) і представників (з 1890 року) «Союзу соціальної політики».

Наукова спадщина

Шмоллер вважав, що політекономія як основна суспільна наука включає в себе психологію, соціологію, географію тощо, тому вона має нормативний характер і відкриває можливість етичних оцінок і практичних рекомендацій. Критикуючи марксизм з позиції катедер-соціалізму, Шмоллер захищав активне державне втручання в господарське життя з метою заохочення національної економіки та пом'якшення класових протиріч. Наявність соціальних класів і боротьбу між ними він вважав необхідною умовою суспільного прогресу. Однак мету класової боротьби Шмоллер бачив не в революційному перетворенні суспільства, а в досягненні компромісу між сторонами, які не повинні порушувати загальних етичних норм.

Шмоллеру належить ряд досліджень з соціально-економічної і політичної історії країн Західної Європи. Він піддав різкій критиці самі принципи економічного лібералізму. Шмоллер викривав підміну, укладену в утвердженні лібералів про те, що основним мотивом людської діяльності є егоїзм. Шмоллер чудово показав, що в разі ліберальних економічних теорій ми маємо справу не тільки з окремою наукою — економікою, але і з особливою ідеологією, яку він назвав «економізмом».

Велику популярність Г. Шмоллер отримав і як учасник суперечки про методи (з представником Австрійської школи маржиналізму К. Менгером в 1883-1884 роках. Густав фон Шмоллер відстоював конкретно-історичні методи дослідження і значимість індукції, пріоритет соціального цілого, культури, соціуму над діями окремих людей, в яких незнищенна ціннісне, етичне начало. Він протиставляв усі ці аспекти пріоритету дедукції, принципу методологічного індивідуалізму і ідеї про універсальність людської природи

Твори

• «Zur Geschichte der deutschen Kleingewerbe im 19 Jahrhundert», Халле, 1870;
• «Über einige Grundfragen des Rechts und der Volkswirtshaft», 2 Aufl., Йена, 1875;
• «Zur Literaturgeschichte der Staats- und Sozialwissenschaften», Лейпциг, 1888;
• «Die soziale Frage», Мюнхен, 1918;
• «Народное хозяйство, наука о народном хозяйстве и её методы», Москва, 1902;
• «Борьба классов и классовое господство», Москва, 1906.