Гідроксид-іон

Про клас неорганічних сполук див. Гідроксиди.

Гідроксид-іон — однозарядний аніон складу OH^–.

Модель гідроксид-іона. Атом O намальовано червоним, атом H — білим

Утворюється у водних розчинах внаслідок електролітичної дисоціації води (включно з випадком гідролізу солей) та/або розчинених гідроксидів. Знаходиться у вузлах кристалічної ґратки твердих лугів. Визначається в газовій фазі в ізольованому вигляді за жорстких умов.

Параметри OH^– в газовій фазі: d(O–H)=0,96 Å, енергія іонізації 176,13 кДж/моль, дає смугу в ІЧ спектрі при 3800 см^–1. В нескінченно розведеному, тобто ідеальному, водному розчині абсолютна рухливість складає 17,8·10^–8 м²·с⁻¹·В⁻¹. Термодинамічні характеристики наведено в таблиці (для розчину наведено відносні парціальні моляльні величини).

Термодинамічні характеристики гідроксид-іона

Стан частинки	ΔHo утв,298, кДж/моль	So 298, Дж·моль⁻¹·К⁻¹	Co p, Дж·моль⁻¹·К⁻¹
В газовій фазі	–143,2	172,32	29,14
В ідеальному розчині	–230,0	–10,5	–139,7

Двохядерний комплекс феруму із двома містковими гідроксид-іонами

В твердих гідроксидах йонний радіус та поляризовність гідроксид-іона великі, тому гідроксиди мають зазвичай рихлу шарувату структуру із великою мірою ковалентним зв'язком метал—OH^–. При гідролізі солей металів (здебільшого багатозарядних катіонів) утворюються багатоядерні комплексні частинки, в яких гідроксид-іон виконує функцію містка між катіонами, тобто приєднаний одразу до двох катіонів металу.

Див. також

• Кислотно-основні реакції

Джерела

• Гидроксид-анион // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энцикл., 1988. — Т. 1 : Абляционные материалы — Дарзана реакция. — Стб. 1092. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-008-8.(рос.)