Гіллбіллі

Гіллбіллі (англ. hillbilly — дослівно «Біллі з пагорба», селюк) — поширений в Сполучених Штатах Америки термін для позначення певної групи людей, що проживають у сільській місцевості гірських районів цієї країни, насамперед в Аппалачських горах, і мають власне культурне середовище та специфічні особливості життя і побуту, відмінні від оточення, а також — термін для позначення музики мешканців цих регіонів.

Сім'я мігрантів з Арканзасу грає пісні гіллбіллі, 1939

За своїм етнічним походженням більшість гіллбіллі є нащадками ірландських та шотландських емігрантів, які оселилися в Північній Америці у XVIII столітті. Вже за часів Війни за незалежність і потім Громадянської війни в США серед нащадків цих емігрантів було поширено практику нелегального самогоноваріння, що вплинуло на формування стереотипного вигляду гіллбіллі. Цей стереотип має два аспекти, оскільки він включає як позитивні, так і негативні риси: «гіллбіллі» часто вважають незалежними і самостійними людьми, які чинять опір модернізації суспільства, але в той же час вони також визначаються як відсталі і схильні до насильства. Вчені стверджують, що ця двоїстість відображає розкол етнічної ідентичності в Америці. На думку деяких дослідників, саме в середовищі гіллбіллі з'явився музичний стиль, який згодом отримав назву кантрі^[1]. Вживання терміну часто має зневажливий і принизливий характер стосовно конкретної особи або групи осіб у контексті їхньої нецивілізованості і, як вважається, мало великий вплив на формування самосприйняття населення сільських регіонів Аппалачів^[2]. Стереотипні образи гіллбіллі представлені у безлічі американських романів та художніх фільмів.

Етимологія

Про етимологію слова «гіллбіллі» серед вчених точаться суперечки. За однією з версій, воно походить з шотландського діалекту англійської мови, де «hill-folk» означає людей, що відокремилися від суспільства, а «billy» використовується як загальне позначення «товариша»^[3]. Інші дослідники пов'язують слово «гіллбіллі» з періодом Війни двох королів в Ірландії, коли протестанти підтримували короля Вільгельма Оранського, якого називали «король Біллі», а самі були відомі як «хлопчики Біллі»^[4].

Точну дату появи терміна «гіллбіллі» також не встановлено. Словник Merriam-Webster датує його перше вживання у 1880 році. Вперше у пресі слово «гіллбіллі» вжито в червні 1892 року в дев'ятому томі журналу The Railroad Trainmen's Journal^[5] на фотографії з групою чоловіків і жінок у Західній Вірджинії з написом «Camp Hillbilly»^[6]. У 1900 році в статті, надрукованій у New York Journal American, зазначалося, що «гіллбіллі — вільний і аморальний білий житель Алабами, він живе в гірській місцевості, не замислюється про щось важливе, одягається, у що може, говорить, що хоче, п'є віскі завжди, коли може його дістати, і витягує револьвер, коли заманеться»^[7][8]. На сайті National Master, на підставі статистичних даних, що визначають значення вживання епітетів, слово «гіллбіллі» зазначено як найменування легковірних людей, які приїжджають із сільської чи віддаленої місцевості^[9].

Термін «гіллбіллі» поширився в роки після громадянської війни в США. У цей час країна розвивалася як у технологічному, так і в соціальному плані, але Аппалачі відставали, і представники населення відповідних регіонів стали сприйматися як відсталі, схильні до насильства люди, яким притаманне виродження в ізоляції. Стереотип про жителів пагорбів розвивався наприкінці XIX — на початку XX століть під впливом новин про гірські міжусобиці, такі як протистояння Гетфілдів і Маккоїв. «Класичний» стереотип набув виразних рис у роки Великої депресії. У період аппалачської міграції з 1930—1950-х років багато жителів гірських районів перебралися на північ у промислові міста Середнього Заходу — Чикаго, Клівленд, Акрон і Детройт. Рух цих спільнот на північ став відомим як «Шосе гіллбіллі», і, таким чином, раніше ізольовані спільноти знову почали інтеграцію до основної культури США.

Вплив на культуру

У коміксах стереотипи про «гіллбіллі» виявилися в образах двох персонажів: Лі Абнера та Снаффі Сміта. Обидва персонажі з'явилися в 1934 році. Телебачення та кіно зображували «hillbillies» як зневажливо, так і зі співчуттям. Такі фільми, як «Сержант Йорк» чи серіали «Ма і Па Чайник», зображували «сільських» жителів як диких, але добродушних. Телевізійні програми 1960-х років, такі як The Real McCoys, The Andy Griffith Show і особливо The Beverly Hillbillies, зображали «селюків» як відсталих, але досить мудрих, щоб перехитрити більш досвідчених міських жителів. Телепередача Gunsmoke Festus Haggen показала їх як розумних та кмітливих людей, але які не мають освіти. Популярне телешоу 1970-х років Хі Хоу регулярно використовувало стереотипи про їхній спосіб життя. Інший, похмуріший опис «селюків» був представлений у фільмі «Звільнення» (1972), заснованому на однойменному романі Джеймса Дікі, в якому деякі «гіллбіллі» зображені як генетично неповноцінні вбивці. У комп'ютерній грі 2013 року The Cave є персонаж Hillbilly, який повною мірою відповідає образу сільськості.

Політкоректність

Американська громадська організація The Center for Rural Strategies вважає прізвисько «гіллбіллі» неполіткоректним і навіть організувала на національному рівні кампанію з викорінення його вживання^[10]. Тим часом самими представниками гіллбіллі це слово може вживатися у схвальному чи нейтральному контексті^[11].

Музика

«Музикою гіллбіллі» нерідко називали музику кантрі з 1925^[12] до 1950-х років. У місті Піквіль, штат Кентуккі, з 1977 року щорічно проводиться культурний благодійний фестиваль під назвою «День гіллбіллі» («Hillbilly Day»), що включає в себе виконання традиційних музичних і танцювальних творів гіллбіллі та ярмарок зі стравами їхньої кухні; доходи від свята йдуть до фонду допомоги дитячій лікарні округу. Цей захід щороку приваблює тисячі туристів із США та інших країн^[13].

Див. також

• Реднек