Гіллер Соломон Аронович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гіллер.

Соломон Аронович Гіллер (латис. Solomons Hillers, 14 січня 1915, Рига — 7 червня 1975, там же) — латвійський радянський хімік-органік, академік АН Латвійської РСР.

Гіллер Соломон Аронович
латис. Solomons Hillers
Народився	14 січня 1915(1915-01-14)[1]  Рига, Ліфляндська губернія, Російська імперія[1]
Помер	7 червня 1975(1975-06-07)[1] (60 років)  Рига, Латвійська РСР, СРСР[1]
Країна	Латвія  СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	Латвійський університет
Галузь	хімія
Заклад	Латвійський університет Ризький технічний університет
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Відомі учні	Ivars Kalviņšd Jānis Polisd Regīna Žukad Edgar A. Silinshd
Аспіранти, докторанти	Jānis Polisd Regīna Žukad
Членство	Леопольдина
Нагороди

Біографія

Соломон Гіллер народився 14 січня 1915 року у місті Ризі. Закінчив Латвійський університет (1941). У 1946—1957 працював в Інституті лісогосподарських проблем АН Латвійської РСР.

Засновник і директор (1957—1975) Інституту органічного синтезу АН ЛРСР.

Одночасно був професором Ризького політехнічного інституту (з 1964) і Латвійського університету (з 1973). Академік-секретар Відділення хімічних і біологічних наук АН Латвійської РСР (1963—1975).

Головний редактор журналу «Chemistry of Heterocyclic Compounds» (1965—1975).

Соломон Аронович Гіллер помер 7 червня 1975 року в рідному місті.

Автор робіт в області хімії піримідинів і азиридинів, розробив промислові способи отримання ряду фізіологічно активних препаратів. Співавтор препарату фторафур, автор фурациліну, PASK і фурагіна. Автор 80 патентів на винаходи в СРСР і 40 патентів інших країн.

Підприємство Olainfarm і Академія наук Латвії вручає премію імені С. Гіллера.^[2]