Гірський корпус (Румунія)

Гірський корпус (Румунія) (рум. Corpul Vânătorilor de munte) або гірські мисливці (рум. Vânători de munte) — військове з'єднання, гірський корпус румунської армії.

Гірський корпус (Румунія) Vânători de munte
Румунські гірські війська 1970-х
На службі	3 листопада 1916 — по т.ч.
Країна	Румунія
Вид	Сухопутні війська Румунії
Тип	гірські війська
Роль	ведення сухопутної війни в горах
Чисельність	загальновійськове з'єднання
У складі	3-тя румунська армія
Війни/битви	Війни та битви (див.): Перша світова війна Румунська кампанія Третя битва в долині Ойтуз Німецько-радянська війна Операція «Барбаросса» Операція «Мюнхен» Облога Севастополя Операція «Блау» Сталінградська битва Битва за Кавказ
Командування
Визначні командувачі	дивізійний генерал Георге Аврамеску
Медіафайли на Вікісховищі

Історія формування

Незважаючи на кілька ініціатив, починаючи з 1889 року, перші гірські війська в Румунському королівстві були сформовані за часи Першої світової війни. 3 листопада 1916 року було створено 1-й гірський корпус^[1], відкривши дуже важливу главу історії цієї елітної гілки. Військова школа катання на лижах була перетворена на «корпус гірських мисливців» (Corpul Vânătorilor de Munte). Він був організований у складі трьох батальйонів, кожен з трьома ротами. У січні 1917 року корпус був реорганізований у батальйон гірських мисливців (Batalionul vânătorilor de munte). Він складався з 5 піхотних і 2 кулеметних рот та бездротового телеграфного підрозділу. Кожна рота взяла прізвисько: 1-ша отримала назву «Тигри», 2-га — «Соколи», 3-тя — «Гайдуки», 4-та — «Леви» та 5-та — «Пандури», тоді як 1-ша та 2-га кулеметні роти отримали прізвисько «Смеї» та «Балаури» відповідно. Ця традиція зберігалася до Другої світової війни.

У третій битві при Ойтузі гірський батальйон вперше вступив у бій, де між 20 та 26 серпня 1917 року румунські гірські стрільці билися проти вюртемберзького гірського батальйону німецького Альпійського корпусу і перемогли. Зрештою, німці вдалося опанувати дві вершини, де оборону тримали румунські вояки, але вони не змогли прорвати румунські лінії оборони. 30 жовтня 1917 року батальйон був перетворений на полк, а принц Кароль був названий його почесним командиром. З березня 1919 року полк брав участь в угорсько-румунській війні.

У 1923 році були сформовані перші два гірські дивізії: 1-ша дивізія у Брашові та 2-га в Бистриці. Також були закладені основи навчання, правил та принципів ведення бойових дій у горах.

Румунські гірські стрільці брали найактивнішу участь у Другій світовій війні. Билися на Східному фронті в деяких найсуворіших битвах — включаючи облоги Севастополя та Сталінграда — де їхня звитяга додалася до їх репутації: практично всі їх командири від командира бригади та вище, отримали Лицарський хрест залізного хреста. А генерал Міхай Ласкер став першим іноземцем, удостоєним Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям. Найбільшим єдиним досягненням румунських гірських військ стало взяття Нальчика 2 листопада 1942 року, найвіддаленішої точки просування нацистської Німеччини в її наступі на Кавказі. За цю перемогу румунський бригадний генерал Іоан Думітраче, що захопив у полон 3000 радянських полонених, був удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста.

Після перевороту 23 серпня 1944 року, формування гірського корпусу воювали на радянському боці, зокрема в горах Татри.

Після закінчення війни одним із перших заходів, вжитих Радами в окупованій Румунії, стало розформування її гірських військ. Незабаром після того, як радянські окупаційні війська залишили Румунію в 1958 році, гірські мисливці знову були розгорнуті як окремий рід військ Сухопутних військ Соціалістичної Румунії.

Див. також

• Гірський корпус «Норвегія»
• 51-й гірський корпус (Третій Рейх)
• Альпійський корпус (Німецька імперія)
• Гірська піхота України
• Альпійські стрільці
• Румунія в Другій світовій війні