Давидов Віталій Семенович

Віталій Семенович Давидов (рос. Виталий Семенович Давыдов; нар. 3 квітня 1939, Москва, СРСР) — радянський хокеїст, захисник. Олімпійський чемпіон.

Віталій Давидов
Особові дані
Повне ім'я	Віталій Семенович Давидов
Народження	3 квітня 1939(1939-04-03) (86 років) Москва, СРСР
Зріст	173 см
Вага	73 кг
Позиція	захисник
Номер	3 («Динамо»)
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	Ігри (голи)
1957–1973	«Динамо»	502 (37)
Національна збірна
Роки	Збірна	Ігри (голи)
1961–1972	СРСР	178 (8)
Нагороди і звання Медаль «За трудову доблесть» Медаль «За трудову доблесть» Заслужений майстер спорту СРСР Заслужений тренер СРСР
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Головний тренер
1975-1976	СРСР (U18)
1976–1979	СРСР (U20)
1979–1981	«Динамо» (Москва)
1981–1984	«Уйпешт Дожа» (Будапешт)
1982–1983	Угорщина
1995–1998	«Трір»
Тренер
1972–1979	«Динамо» (Москва)
1984–1988	«Динамо» (Москва)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Давидов.

Із біографії

Один з найкращих захисників в історії радянського та російського хокею виступав за московське «Динамо» (1957–1973). Сім разів був срібним призером національного чемпіонату та п'ять — бронзовим. Всього в лізі провів 502 матчі та забив 37 голів.^[1] Володар кубка СРСР 1972. За результатами сезону обирався до символічної збірної.

У складі національної збірної був учасником трьох Олімпіад (1964, 1968, 1972). На цих турнірах збірна СРСР була найсильнішою.

Чемпіон світу 1963–1971. На чемпіонатах Європи — вісім золотих та одна срібна нагорода. В 1967 році був визнаний найкращим захисником турніру.

У складі головної команди країни виступав протягом дванадцяти років. На Олімпійських іграх та чемпіонатах світу провів 72 матчі (2 закинуті шайби), а всього у складі збірної СРСР — 178 матчів (8 голів).

Відразу після завершення ігрової кар'єри почав працювати у тренерському штабі «Динамо». Протягом двох сезонів був головним тренером клубу (1979-1981). Одночасно працював з юніорською та молодіжною збірними СРСР. У 1981 році очолює «Уйпешт Дожу». За три сезони угорська команда дві перемогла у чемпіонаті та здобула кубок країни. Паралельно працював із збірною Угорщини. З 1984 по 1995 рік — тренер, а згодом начальник клубу «Динамо» (Москва). Три сезони очолював німецький «Трір». З 1998 року — віце-призедент хокейного клубу «Динамо»

Державні нагороди та почесні звання

• 1963 — Заслужений майстер спорту СРСР
• 1965 — Медаль «За трудову доблесть»
• 1968 — Орден «Знак Пошани»
• 1969 — Медаль «За трудову доблесть»
• 1972 — Орден Трудового Червоного Прапора
• 1979 — Орден «Знак Пошани»
• 1979 — Заслужений тренер СРСР
• 2004 — член зали слави ІІХФ
• 2011 — Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня

Спортивні досягнення

Гравець

• Олімпійський чемпіон (3): 1964, 1968, 1972
• Чемпіон світу (9): 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971
• Чемпіон Європи (8): 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970
• Срібний призер чемпіонату Європи (1): 1971
• Срібний призер чемпіонату СРСР (7): 1959, 1960, 1962, 1963, 1964, 1971, 1972
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (5): 1958, 1966, 1967, 1968, 1969
• Володар кубка СРСР (1): 1972
• Фіналіст кубка СРСР (3): 1966, 1969, 1970

Тренер

• Чемпіон світу серед юніорських команд (1): 1976
• Чемпіон світу серед молодіжних команд (3): 1977, 1978, 1979
• Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1980
• Чемпіон Угорщини (2): 1982, 1983
• Володар кубка Угорщини (1): 1984