Давньослов'янський печерний храм (Монастирок)

Не плутати з Оборонна церква в урочищі Монастирок.

Пече́ра Язи́чницька, знана також як Давньослов'янський печерний храм — геологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Вапнякова печера з гротом, розташована у селі Монастирок Чортківського району Тернопільської області, на високому березі річки Серет. У печері міститься ранньохристиянська каплиця, заснована в IX ст. Поруч — камінь-дольмен, ймовірно давній язичницький жертовник.

Печера Язичницька

48°43′51″ пн. ш. 25°51′13″ сх. д.
Країна	Україна[1]
Розташування	Тернопільська область, Чортківський район, в с. Монастирок
Найближче місто	Борщів, Заліщики
Площа	0,5 га
Керуюча організація	Більче-Золотецька сільська рада
Статус:	пам'ятка архітектури національного значення України
Давньослов'янський печерний храм (Монастирок) (Тернопільська область)
Давньослов'янський печерний храм у Вікісховищі

Пам'ятка

Як пише у своєму огляді дослідник печер Поділля Володимир Добрянський^[2], одне з перших наукових повідомлень про печеру Язичницьку належить польському досліднику Мечиславу Орловичу^[3]. В XIX ст. там проводив аматорські археологічні розкопки поміщик Ю. Сапіга^[4].

Статус пам'ятки надано 20 грудня 1968 року. Перебуває у віданні Більче-Золотецької сільради^[5].

Під охороною — печера, вимита у скелі (камінь Довбуша), складена верхньокрейдовими вапняками. Довжина ходів 42 м. Має науково-пізнавальну, естетичну та історичну цінність^[5].

У печері міститься каплиця IX ст., частково витесана з каміння, частково мурована. Охоронного статусу не має^[4][6]. Можливо, в печері до каплиці розташовувалося язичницьке капище^[7][4], звідки й назва Язичницька^[5].

Архітектура

Печерний грот має розміри 9 на 5 м. Зверху він покритий скельним навісом з великим виносом завдовжки 6 м. Кам'яний навіс підтримують три опори з покладених один на одного пласких каменів^[8].

У гроті міститься ранньохристиянська каплиця, за облаштуванням близька до печерних монастирів Палестини і Болгарії IV—XIV ст. У ній є наскельний розпис, який імовірно зображає Ісуса Христа. Можливо, природна форма скелі слугувала християнам як імітація Гробу Господнього. Цю думку підкріплює те, що Ісус зображений із заплющеними очима^[4]. За переказами, гра світла і тіней на поверхні каменю нагадала котромусь монаху обличчя з заплющеними очима, яке він потрактував як нерукотворний образ Ісуса Христа. Обвівши видіння фарбою, монахи почали йому поклонятись^[9][8].

Поруч із гротом стоїть камінь-дольмен діаметром 4 м і завтовшки 65 см, поставлений на невеликі камінці, які формують його підпірки. На камені вирубаний хрест, де збирається дощова вода, що забарвлюється у колір крові. Часто описується як жертовник^[4]. В ньому містяться заглиблення, що нагадують зображення сузір'я Великої Ведмедиці. Камінь, ймовірно, перенесено з іншого капища у 1735 році під час відновлення монастиря в селі Монастирок^[8].

Світлини

• 
• 
• 
• 
• 
• 
•