Дальнєрєченськ

Дальнєрєченськ (рос. Дальнереченск), раніше Іман (заст. укр. Імань, рос. Иман, кит.: 伊曼; піньїнь: Yīmàn) — місто в Росії, адміністративний центр Дальнєрєченського району Приморського краю.

місто Дальнєрєченськ
Дальнереченск
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Приморський край
Муніципальний район	Дальнєрєченський район
Код ЗКАТУ	05 408 000 000
Код ЗКТМО	05 708 000 001
Основні дані
Час заснування	1859
Статус міста	1917
Населення	23 028(2023)
Площа	108 км²
Поштові індекси	69213x
Телефонний код	+7 42356
Географічні координати:	45°56′00″ пн. ш. 133°44′00″ сх. д.
Вебсторінка	dalnerokrug.ru
Мапа
Дальнєрєченськ Дальнєрєченськ
Дальнєрєченськ у Вікісховищі

Належить до поселень Зеленого Клину.

Географія

Місто розташоване в долинах річок Уссурі, Велика Уссурка і Малинівка, які з'єднуються в межах міста. Знаходиться неподалік від відрогів Сіхоте Алінь та Сальської сопки — згаслого вулкана. Відстань до Владивостока 430 км.

Історія

Засноване козаками як станиця Графська (рік заснування — 1859) на честь графа М. М. Муравйова-Амурського З 1897 по 1972 років місто називалося Імань (за назвою річки на якій знаходилась, нині Велика Уссурка). Статус міста з 1917 року. Перейменовано в результаті кампанії з ліквідації китайських назв на Далекому Сході, що стала наслідком радянсько-китайського збройного конфлікту на острові Даманський.

У 1909—1926 роках — центр повіту, який заселювався з кінця ХІХ — початку ХХ ст. переважно українськими селянами. У 1917—1922 роках місто було одним із центрів українського національного руху на Приморщині. З весни 1917 року в Імані діяла Іманська Українська Громада, з листопада 1918 року — Іманська Українська Окружна Рада, в 1920—1921 роках — Український Національний Комітет, в 1920—1922 роках — відділ Українського Далекосхіднього крайового кооперативу «Чумак».

Під час переведення політики українізації (1931—1932) Імань — центр Калінінського українського національного району. В цей період на українську мову були переведені Іманський педтехнікум та Іманська радпартшкола, у місті виходила частково українською мовою районна газета «Борьба».

Населення

За даними 2009 року населення становило 27,9 тис. осіб.

За переписом населення 1989 року в місті мешкало 32,5 тис. осіб. З них українців — 3213, (9,9 %), з яких рідною мовою визнали українську 605 осіб, або 18,9 %. За переписом 1989 року Дальнєреченськ — центр району з найбільшою в Приморському краї часткою українського населення (23,3 %).

За переписом населення 1926 року в місті проживало 4914 особи. В тому числі українців — 42,2 %, росіян — 37,6 %, близько 20 % — корейців та китайців.

Економіка

У місті розвинені деревообробна й харчова промисловість.

Пам'ятки

• Меморіальні комплекси прикордонникам, загиблим при захисті державного кордону СРСР.
• Меморіальний комплекс прикордонникам, полеглим 2 березня 1969 на острові Даманський
• Етнографічний комплекс «Витоки Дальнєрєчья», що включає каплицю на березі річки Уссурі.
• «Меморіал слави»
• «Музей оборонних споруд 109 укріпрайону».
• Монумент «Девіз — Клятва».

Література

• Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011