Даниленко Анатолій Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Даниленко.

Анато́лій Степа́нович Даниле́нко (4 березня 1953, Карапиші — 6 лютого 2021, Карапиші) — український науковець, доктор економічних наук (1997), академік НААН, Голова Державного комітету України з земельних ресурсів (1999—2005)^[2][3]; професор, завідувач кафедри управління земельними ресурсами Національного аграрного університету; ректор Білоцерківського національного аграрного університету з 2008 року.

Даниленко Анатолій Степанович
Народився	4 березня 1953(1953-03-04)  Карапиші, Миронівський район, СРСР
Помер	6 лютого 2021(2021-02-06) (67 років)
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	Білоцерківський національний аграрний університет
Посада	народний депутат України[1] і Черкаська обласна державна адміністрація
Вчене звання	академік національної академії аграрних наук Україниd
Науковий ступінь	доктор економічних наук[d]
Партія	Народна партія
Нагороди

Голова Черкаської обласної державної адміністрації (1998—1999).

Біографічні відомості

Народився 4 березня 1953 року у селі Карапиші, тоді Миронівського району, Київської області.

За освітою — ветеринарний лікар та вчитель біології. Закінчив стаціонар Білоцерківського сільськогосподарського інституту та, заочно, Уманський педагогічний інститут імені Павла Тичини. Має вчений ступінь доктора економічних наук, академік НАН України.

З 1981 — голова колгоспів сіл Яхни і Карапиші та смт Миронівка.

Обирався депутатом України скликання (1994—98, очолював комітет Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села.

За період роботи ректором Білоцерківського національного аграрного університету зумів вивести зруйноване навчально-дослідне господарство в сучасне модельне господарство, що служить базою практичної підготовки студентів та підвищення кваліфікації фахівців сільського господарства.

За його активної участі створено всеукраїнське об'єднання «Молодь за євроінтеграцію», відкрито інформаційний центр Євросоюзу

Освіта

Ветеринарний факультет Білоцерківського сільськогосподарського інституту (1971—1976), ветеринарний лікар; Уманський державний педагогічний інститут (1980—1983), вчитель біології; кандидатська дисертація «підприємництво і сільська зайнятість (питання теорії і практики)»; докторська дисертація «Розвиток підприємництва в АПК України (теоретико-прикладні аспекти)» (Миколаївський сільськогосподарський інститут, 1997).

Трудова діяльність

Колгоспник у селі Карапиші, після навчання у виші та строкової військової служби працював в цьому ж колгоспі головним ветеринарним лікарем.

Народний депутат України 2-го скликання з 03.1994 (1-й тур) до 04.1998, Миронівський виб. окр. № 221, Київ. обл., висун. СелПУ.

Голова Комітету з питань АПК, земельних ресурсів і соціального розвитку села. Член фракції АПУ (до цього — групи «Аграрники України»). На час виборів: голова правління колгоспу імені Щорса Миронівського району; член СелПУ.

1-й тур: з'яв. 88.2 %, за 68.17 %. 5 суперн. (осн. — Дивнич М. В., н. 1963, чл. УРП; Богуславська райдержадміністрація, зав. відділу освіти, 1-й тур — 10.84 %).

1970-71 — різнороб, колгосп ім. Щорса Миронівського району.

09.1971-07.76 — студент, Білоцерківський с.-г. інститут.

11.1976-11.77 — служба в армії.

11.1977-81 — гол. ветлікар, колгосп імені Щорса Миронівського району.

1981-02.86 — голова правління, колгосп імені Куйбишева Миронівського району.

02.1986-10.91 — голова правління, колгосп імені Бузницького Миронівського району.

10.1991-05.94 — голова, КСП «Карапиші» Миронівського району.

05.1994-05.98 — Голова Комітету з питань АПК, земельних ресурсів і соціального розвитку села, ВР України.

05.-06.1998 — голова, КСП «Карапиші». 11.06.1998-08.09.99 — голова, Черкаська облдержадмін^[4][5].

З 1991 — голова Селянської спілки Київ. обл. Був чл. Вищої Ради СелПУ; гол. Київ. обл. орг. СелПУ (з 1993), чл. АПУ (12.1996-2005); член Політради АПУ (з 03.2000).

Народний депутат СРСР (1989—91).

Член комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (02.1995-02.99); член Вищої ек. ради Президента України (07.1997-11.2001); член комісії з питань аграрної політики при Президентові України (02.1999-11.2001). Академік ВГО «Українська академія наук національного проґресу», академік НАН України.

Державний службовець 1-го рангу (02.1999)^[6].

Родина

• батько Степан Опанасович (1932—1998) — колгоспник;
• мати Антоніна Полікарпівна (1928—2013) — колгоспниця;
• дружина Валентина Петрівна (нар. 1957) — голова СТОВ «Агросвіт»;
• донька Олена (нар. 1979) — завкафедри економіки Білоцерківського національного аграрного університету;
• донька Олеся (нар. 1982) — закінчила юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заступник директора «Агротехспілки».

Відзнаки і нагороди

• Заслужений працівник сільського господарства України (1994)^[7];
• Орден «Знак Пошани» (1987);
• Орден Святого Нестора Літописця (1999);
• Орден «За заслуги» III ступеня (2000);
• Срібна медаль ВДНГ СРСР (1986, 1988);
• Золота медаль ВДНГ СРСР (1987);
• Орден «За заслуги» III ступеня (03.2002)^[8];
• Почесна грамота КМ України (03.2003)^[9].

Праці

Автор понад 80 наукових праць:

• «Підприємництво і нові форми зайнятості» (1996),
• «Розвиток підприємництва в АПК України (територіально-прикладні аспекти)» (1997),
• «Законодавче правове поле діяльності. Товарні біржі сільськогосподарського ринку в Україні» (1997),
• «Земельна реформа — поступ у третє тисячоліття» (2000),
• «Проблеми реформування земельних відносин» (2000),
• «Про новий Земельний кодекс України» (2000),
• «Моя Україно, вірю в твоє майбутнє» (кн.1, 2001; кн.2, 2003),
• «Формування ринку землі в Україні» (2002),
• «Земельне законодавство України» (в 2 кн., 2002),
• «Нормативно-правові акти з питань земельних відносин» (2003, співав.),
• «Основні напрями поглиблення земельних відносин в Україні» (2002),
• «Про стан дотримання законодавства України щодо видачі державних актів на право приватної власності на землю, сертифікатів на земельну частку (пай) та їх обігу; про дотримання законодавства України щодо виділення в натурі, використання та обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення» (2003),
• «Стан і перспективи нормативно-правового забезпечення земельної реформи» (2003),
• «Земельна реформа в Україні, проблеми та перспективи створення земельних банків»,
• «Основні положення Земельного кодексу в Україні»,
• «Управління відтворенням і збереженням родючості ґрунту у контексті сталого розвитку природокористування» та ін.