Данченко Володимир Андрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данченко.

Володимир Андрійович Да́нченко (21 квітня 1914, Маріуполь — 17 грудня 1967, Львів) — український радянський актор. Чоловік актриси Віри Полінської, батько режисера Сергія Данченка. Народний артист Української РСР (1954).

Данченко Володимир Андрійович
Зображення
Народився	8 (21) квітня 1914  Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	17 грудня 1967(1967-12-17) (53 роки)  Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	з 1931
Партія	КПРС
У шлюбі з	Полінська Віра Костянтинівна
Діти	Данченко Сергій Володимирович
IMDb	nm7575864
Нагороди та премії

Життєпис

Народився 8 [21] квітня 1914(19140421) року в місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) у родині робітника. Брав участь у самодіяльності. 1931 року прийнятий до трупи запорізького (нині львівського) театру імені Заньковецької. З 1933-го навчався у Київський театральному інституті, який закінчив 1937-го. У цьому ж році повернувся до театру ім. Заньковецкої. Член ВКП(б) з 1940 року.

Під час німецько-радянської війни перебував з театром в евакуації та брав участь у фронтових бригадах.

Викладав у Київському державному інституті культури. Знімався у кіно^[2].

Помер у Львові 17 грудня 1967 року. Похований на Личаківському цвинтарі.

Ролі в театрі

Львівський драматичний театр ім. Марії Заньковецької

• «Платон Кречет» Олександра Корнійчука — Платон Кречет
• «Крила» Олександра Корнійчука — Ромодан
• «За тих, хто в морі!» Бориса Лавреньова — Максимов
• 1960 — «Фауст і смерть» Олександра Левади; реж. Борис Тягно — Ярослав
• «Кадри» Івана Микитенка — Крижень
• «Назар Стодоля» за однойменною п'єсою Тараса Шевченка — Назар Стодоля
• «Лісова пісня» за однойменною п'єсою Лесі Українки — Лукаш
• «Вий, вітерець!» Яніса Райніса — Улдіс
• «Заради сімейного вогнища» за Іваном Франком — Антось
• «Родина злочинця» Паоло Джакометті — Коррадо
• «Лисиця й виноград» Гільєрме Фігейредо — Езоп
• «Без вини винні» Олександра Островського — Незнамов
• «Три сестри» за однойменною п'єсою Антона Чехова — Тузенбах

Фільмографія

• 1960 — «Мрії здійснюються» — Ілля Коршунов
• 1962 — «Здрастуй, Гнате!» — генерал

Відзнаки

• 1951, 30 червня — Орден Трудового Червоного Прапора
• 1951 — Заслужений артист УРСР
• 1954 — Народний артист Української РСР
• 1960, 24 листопада — Орден «Знак Пошани»