Данченко Микола Олександрович

Микола Олександрович Да́нченко (нар. 21 січня 1958, Київ — січень 2022, Київ) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1989 року. Син графіка Олександра Данченка і мистецтвознавця Олександри Данченко.

Данченко Микола Олександрович
Народження	21 січня 1958(1958-01-21) (67 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Київський державний художній інститут (1982)
Вчитель	Стороженко Микола Андрійович і Чеканюк Вілен Андрійович
Діяльність	художник, педагог
Працівник	Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член	Спілка радянських художників України
Батько	Данченко Олександр Григорович
Мати	Данченко Олександра Степанівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Данченко.

Біографія

Народився 21 січня 1958 року в місті Києві. 1982 року закінчив Київський художній інститут, де його викладачами були зокрема Микола Стороженко, Вілен Чеканюк.

Упродовж 1982—1992 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 2005 року — викладач кафедри монументально-декоративного мистецтва Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Жив у Києві, в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира 22^[1].

Помер у січні 2022 року^[2].

Творчість

Працює в галузі монументального (вітраж, мозаїка) і станкового живопису, станкової і книжкової графіки. Серед робіт:

монументальні твори

• цикл вітражів та мозаїки в середній школі смт Затоки Одеської області (1982—1983);
• цикли розписів
  • «Молодь і світ» в Будиноку культури міста Новограда-Волинського Житомирської області (1986);
  • «Пошуки коріння. Потоки інформації» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1988);
  • «Пробудження» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1990);
  • «Україна крізь сторіччя» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1991);
  • «Жовта битва» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1995);
  • в офісі «Укркоопреклами» в Києві (2002);

живопис

• «Затемнення» (1994);
• «Краєвид після битви» (1994);
• «Червона битва» (1994);
• «Повернення із зірок» (1994);
• «Блакитне весілля» (1994);
• «Олександр Меншиков у Батурині» (1995);
• «Учитель та Учні (Таємна вечеря)» (1995);
• «Виселення (Чорнобиль)» (1996);
• «Жовтий двобій» (1997);
• «Конотопська битва. Рік 1659» (2006).

Брав участь у художніх виставках з 1979 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1995 і 1997 роках.

Окремі роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» в Батурині.