Дацюк Владислав Володимирович

Владислав Володимирович Дацюк (нар. 1 січня 1937, с. Добрин, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український правник, державний радник юстиції України^[1]. 2-й Генеральний прокурор України (1993–1995)^[2][3]. Заслужений юрист України (2005)^[4].

Дацюк Владислав Володимирович
Дацюк Владислав Володимирович
2-й Генеральний прокурор України
21 жовтня 1993 — 19 жовтня 1995
Президент	Леонід Кравчук Леонід Кучма
Попередник	Віктор Шишкін
Наступник	Григорій Ворсінов
Народився	1 січня 1937(1937-01-01) (88 років) с. Добрин, Ізяславський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Освіта	Харківський юридичний інститут
Професія	юрист
Звання	Державний радник юстиції України
Нагороди	Заслужений юрист України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дацюк.

Життєпис

Народився 1 січня 1937 року в селі Добрин Ізяславського району Кам'янець-Подільської області у багатодітній селянській родині, де був найстаршим із семи дітей^[5].

У серпні 1954 року вступив до Оренбурзького зенітно-артилерійського училища.

Після закінчення середнього військово-навчального закладу у липні 1957 року працював секретарем прокуратури Отинянського району Станіславської області.

У 1958—1962 роках отримав вищу юридичну освіту у Харківському юридичному інституті.

Після закінчення інституту з липня 1962 року працював слідчим, помічником прокурора Воловецького, Рахівського районів Закарпатської області.

З лютого 1966 року — прокурор слідчого відділу прокуратури Закарпатської області, а з травня 1966 року — помічник прокурора Закарпатської області.

З січня 1968 по березень 1980 року займав посади прокурора Хустського району Закарпатської області, Ізяславського району, міста Кам'янець-Подільського Хмельницької області.

У 1980—1987 роках — прокурор Хмельницької області, у 1987—1988 — прокурор Чернігівської області, у 1988—1992 — прокурор Одеської області.

У лютому 1992 року призначений заступником Генерального прокурора України.

З 21 жовтня 1993 по 19 жовтня 1995 року — Генеральний прокурор України^[2][3].

Протягом 1994—1996 років — заступник голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю^[6][7].

У 1996—1998 роках — заступник Південноукраїнського транспортного прокурора.

30 липня 1998 року вийшов на пенсію за вислугою років.

Пізніше, з лютого 2004 до квітня 2010 року, працював старшим прокурором управління правового забезпечення, а згодом — заступником начальника 1-го відділу (спецвідділу) Генеральної прокуратури.^[8]

Нагороди та почесні звання

• Орден Дружби народів
• Заслужений юрист України
• Почесний працівник прокуратури України
• Ветеран прокуратури України
• Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури України 1 ступеня