Дванадцятипала кишка

Дванадцятипа́ла ки́шка (лат. duodénum) — початковий відділ тонкої кишки. У людини вона розташована одразу після воротаря шлунка.

Схема будови шлунково-кишкового тракту людини:
1 — Стравохід, 2 — Шлунок, 3 — Дванадцятипала кишка, 4 — Тонка кишка, 5 — Сліпа кишка, 6 — Апендикс, 7 — Товста кишка, 8 — Пряма кишка, 9 — Анус

Назва

Характерна назва пов'язана з тим, що її довжина становить приблизно дванадцять поперечників пальця руки. Латинська назва є скороченням intestīnum duodēnum digitōrum («кишка дванадцяти пальців»), де duodēnum являє собою форму родового відмінка множини розділювального числівника duodēnī («по дванадцяти»)^[1]. Можливо, це калька грецької назви δωδεκαδάκτυλον («дванадцять пальців завдовжки»), яку вживав ще Герофіл (335—280 до н. е.)^[2].

Опис

Дванадцятипала кишка тісно анатомічно і функціонально пов'язана з підшлунковою залозою і жовчовидільною системою. Саме у неї відкриваються загальна жовчна протока і головна (Вірсунгова) протока підшлункової залози (у більшості, але не у всіх людей вона впадає в загальну жовчну протоку, в деяких йде окремо).

Дванадцятипала кишка має особливу гістологічну будову слизової оболонки, що робить її епітелій стійкішим до агресивності як шлункової кислоти і пепсину, так і концентрованої жовчі та панкреатичних ферментів, ніж епітелій дистальніших відділів тонкої кишки. Будова епітелію дванадцятипалої кишки відрізняється також і від будови епітелію шлунка.

Одна з основних функцій дванадцятипалої кишки полягає в приведенні pH кишкового соку, який поступає з шлунка, з кислотного до лужного, щоб вона не подразнювала дистальніші відділи тонкої кишки і була придатна для здійснення кишкового травлення. Саме у дванадцятипалій кишці і починається процес кишкового травлення.

Інша найважливіша функція дванадцятипалої кишки полягає в ініціації і регулюванні секреції панкреатичних ферментів і жовчі залежно від кислотності і хімічного складу кишкового соку, який поступає в неї.

Третя найважливіша функція дванадцятипалої кишки полягає в підтримці зворотного зв'язку з шлунком — здійсненні рефлекторного відкриття і закривання воротаря шлунка залежно від кислотності і хімізму харчової кишки, що поступає до неї, а також регулюванні кислотності і пептичної активності шлункового соку через секрецію гуморальних факторів, які впливають на секреторну функцію шлунка.

Див. також

• Великий сосочок дванадцятипалої кишки