Дверне клепало

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клепало.

Клепа́ло або сту́кальце, стука́чка, грю́кальце^[1][2], дверний молоток (росіянізм) — зовнішнє знаряддя на дверях, призначене для людей, що перебувають за межами будинку, сповіщати стуком господарів про свою присутність і бажання увійти у приміщення. Виготовляється з металу і зазвичай має форму кільця, молоточка чи вигляд певної фігурки, якою стукають об закріплену на дверях металеву частину клепала.

Клепало. Маєток Олександра Терещенка. Київ

Історія

У добу середньовіччя і Ренесансу майстри перетворили дверні клепала на маленькі витвори мистецтва. Перші відомі клепала датуються раннім середньовіччям і мали форму молоточка. Згодом для стукалець запозичили форму антаби^[pl], дверної ручки у вигляді левової голови з кільцем. Ще одним популярним мотивом була рука, яка б'є м'ячем у двері.

Орнамент дверей і клепал мав стати вираженням статків і соціального становища власника^[3].

У новітню добу стукальця замінив електричний дзвінок. Відтак клепала виконують виключно декоративну функцію.

Види дверних клепал

Німецький професор, орнаменталіст Франц Меєр виділив три види стукачок: «кільце» (антаба), «молоток» та орнаментована частина, яка могла набути форми тварини чи іншої фігури^[4]. Високий попит на антикварні клепала на початку ХХ століття спричинив появу кованих версій^[5].

Галерея дверних стукачок

• 
  Двері з клепалом, Сен-Мало, Франція
• 
  Залізне клепало XV—XVI століть у Музей мистецтва Метрополітен (Нью-Йорк)
• 
  «Кільце милосердя» на соборі святої Марії. Аугсбург.
• 
  Клепало у формі руки в Іспанії
• 
  Клепало у вигляді ангела у Хардервейку, Нідерланди
• 
  Клепало у Венеції
• 
  Флоренція
• 
  Клепало у будинку Бенам, Іран
• 
  Клепало у вигляді воїна-«орла» в Керетаро, Мексика
• 
  Клепало у вигляді хамси на дверях у Марокко
• 
  Антаба у формі левової голови в бібліотеці Рачинського

Див. також

• Дверний дзвінок