Дворник Юрій Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Дворник.

Юрій Володимирович Дво́рник (9 травня 1939, Шемишейка — 2021) — український графік, скульптор, медальєр і педагог; член Спілки радянських художників України з 1990 року.

Дворник Юрій Володимирович
Народження	9 травня 1939(1939-05-09)  Шемишейкаd, Пензенська область, РРФСР, СРСР
Смерть	не пізніше 5 квітня 2021
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Дрого́бицький держа́вний педагогі́чний університе́т і́мені Іва́на Франко (1960) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1971)
Вчитель	Борисенко Валентин Назарович, Крвавич Дмитро Петрович, Самотос Іван Михайлович, Черкасов Володимир Ілліч і Башло Володимир Іванович
Діяльність	графік, скульптор, медальєр, викладач
Вчене звання	доцент
Відомі учні	Коровай Олександр Олександрович
Член	Спілка радянських художників України
Роботи в колекції	Третьяковська галерея

Біографія

Народився 9 травня 1939 року у селі Шемишейці Шемишейського району Пензенської області (нині Російська Федерація). 1960 року закінчив Дрогобицький педагогічний інститут.

Після здобуття вищої освіти учителював. У 1961—1965 роках працював оформлювачем у Стриї і Львові; у 1967—1971 роках — на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Одночасно навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, який з відзнакою закінчив 1971 року. Був учнем Валентина Борисенка, Дмитра Кравича, Івана Самотоса, Володимира Черкасова. Дипломна робота — декоративна пластика «Слов'янський Олімп» (керівник Володимир Башло, оцінка — відмінно)^[1].

З 1971 року викладав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (з 1997 року — доцент кафедри рисунка). Серед учнів: Аксьонов Вадим Юрійович, Гай Сергій Сергійович, Жук Роман Васильович, Зайцева Тетяна Вадимівна, Коровай Олександр Олександрович.

Мешкав у Львові в будинку на вулиці Сніжній, № 7, квартира № 15^[2]. Помер у 2021 році^[3].

Помер у Львові, похований на 42 полі Янівського цвинтаря.

Пам'ятник на могилі графіка Юрія Дворника.

Творчість

Працював у галузях графіки, скульптури, медальєрного мистецтва. Серед робіт:

• серії медалей «Сад» (1973—1978);
• портретні медалі «Агітатор» (1976), «Чопівець» (1977), «Мігел де Сервантес Саваедра», «Джалаледдін Румі», «Данте», «Діонісій», «Кіндрат Рилєєв», «Лев Толстой», «Іван Скоропадський», «П. Гехт», «Фрідріх Ніцше», «Микола Гоголь» (1972–99), «Поет і Муза» (1998);
• композиції «Непереможний» (1975), «Ікар» (1978), «Нескорений» (1981), «Балеринка» (1994);
• портрети «Егеній Дога», «Володимир Висоцький» (обидва — 1994), «Ернст Барлах», «І. Малахов» (обидва — 1995), «Студент» (1996);
• декоративні композиції у камені «Ладо-Живу» (1992), «Піґмаліон» (2000).

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних художніх виставках з 1974 року. Персональні виставки відбулися у Вроцлаві у 1999 році та у Музеї Львівської національної академії мистецтв у 2015 році^[3].

Автор навчального посібника «Жива вода рисунка» (Тернопіль, 2009)^[3].

Окремі роботи зберігаються у Третьяковській галереї у Москві.