Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Дворовенко Ірина Володимирівна
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ірина Володимирівна Дворовенко (нар. 28 серпня 1973[1]) — українська артистка балету, солістка Київського театру опери і балету в 1992-1996 роках, прима-балерина Американського театру балету (Нью-Йорк) у 2000-2013 роках[2].
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Народилася в Києві, Україна у часи СРСР.[3] У віці 10 років почала займатися балетним мистецтвом вступивши до Київського хореографічного училища, яке закінчила в 1991 році. Після випуску Ірину були прийняли до балетної трупи Національного театру опери та балету ім. Т. Шевченка, де вже з наступного року вона стала солісткою. У 1994 році брала участь у Міжнародному конкурсі артистів балету ім. Сержа Лифаря, де отримала «Ґран-прі». У 1995 році брала участь у Міжнародному фестивалі танцю, присвяченому 90-річчю з дня народження Сержа Лифаря[4]. У 23 річному віці мігрує до США і у серпні 1996 року почала працювати в трупі Американського театру балету. Наступного року [5], висунулася на посаду солістки, а в серпні 2000 року — стала прима-балериною.[6]
Розпрощалася з балетною сценою Ірина Володимирівна 18 травня 2013 року, виконавши партію Тетяни з балету Джона Кранко «Онєгін», яка, далебі, стала її останньою[7].
У 2013 році зіграла роль балерини Віри Баронової у концертній версії мюзиклу 1936 року «На пуантах», повернутого до життя в рамках програми Міського центру Нью-Йорка [en][en] «Анкор!»[en][en][8][9][10].
Знімалася в кількох американських телесеріалах, а саме, «Вічність» (в ролі прима-балерини Одеси Козлової),[11] «Тіло й кістка» (в ролі Кіри)[12][13], «Чорний список», «Влада в нічному місті» та «Американці»[14].
Особисте життя
Чоловік Ірини Дворовенко — Максим Білоцерківський, танцівник Американського театру балету.[3] У 2005 році у них народилася донька, Емма Ґалина.[15][16]
Remove ads
Репертуар
- Національний театр опери та балету ім. Шевченка, Київ
- Гамзатті («Баядерка»);
- Попелюшка і Пахіта в однойменних балетах;
- Повелителька дріад та Мерседес («Дон Кіхот»);
- Мірта і Жізель («Жізель»)
- Принцеса Флоріна і принцеса Аврора («Спляча красуня»)
- Одетта та Оділлія («Лебедине озеро»).
- Американський театр балету, Нью-Йорк
- Терпсихора і Полігімнія («Аполлон Мусагет»)
- Матильда Кшесинська та Імператриця («Анастасія»)
- Нікія і Гамзатті («Баядерка»)
- Попелюшка (в однойменному балеті Бена Стівенсона)
- Сванільда («Коппелія»)
- Медора («Корсар»)
- Кітрі і Мерседес («Дон Кіхот»)
- «Лебідь, що вмирає»
- Жізель і Мірта («Жізель»)
- Фея Драже («Лускунчик» Кевіна МакКензі)
- Тетяна («Онєгін»)
- Марія Тальйоні і Фанні Черріто (Pas des Déesses)
- Маргарита Готьє («Панна з камеліями»)
- Сирена («Блудний син»)
- принцеса Аврора ("Спляча красуня)
- Купава («Снігуронька»)
- Раймонда з однойменного балету
- Джульєтта («Ромео і Джульєтта»)
- Одетта-Оділлія («Лебедине озеро»)[17]
- «Симфонія до мажор» (I і II частини)
- Катаріна («Приборкання норовливої»)
- ...а також сольні партії в балетах:
- «Блискуче алегро»
- «Концертна симфонія»
- «Етюди»
- «У кімнаті нагорі»
- «Маленька смерть»
- «Сильфіди»
- «Без слів» та ін.
Remove ads
Фільмографія[18]
Нагороди
- 1987 — Конкурс артистів балету України — диплом і Ґран-прі (молодша група)
- 1988 — Міжнародний конкурс артистів балету в Москві — диплом (молодша група)
- 1990 — Міжнародний конкурс артистів балету в м. Джексон, США — срібна медаль
- 1991 — Міжнародний конкурс артистів балету в Осаці, Японія — бронзова медаль
- 1992 — Конкурс артистів балету імені С. П. Дягілєва, Москва — золота медаль та перша премія, отримала приз Анни Павлової
- 1994 — Міжнародний конкурс артистів балету та хореографів імені Сержа Лифаря, Київ — Ґран-прі
Remove ads
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads