Дегтярьов Павло Андріянович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дегтярьов.

Павло Андріянович Дегтярьов (нар. 16 березня 1914 року в селі Миколаївка (тепер Кирилівка Харківської області) — 22 квітня 1990, УРСР) — український критик, літературознавець, перекладач.

Дегтярьов Павло Андріянович
Народився	16 березня 1914(1914-03-16)  Кирилівка, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	22 квітня 1990(1990-04-22) (76 років)  Сімферополь, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	перекладач, літературний критик, літературознавець
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету[d]

З біографії

Народився в бідній селянській родині, що спричинило раннє трудове життя — з 15 років. Працював робітником на Харківському тракторному заводі.

У 1939 р. закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

У 1941 р. з перших днів війни П. Дегтярьов — на військовій службі. Воював на Південному, Північно-Кавказькому, 4-му Українському фронтах. Нагороджений орденом Червоної зірки, медалями.

1946 року, після демобілізації з армії, переїжджає в Крим, у Сімферополь.

Працював головним редактором Кримського радіокомітету, начальником обласного відділу у справах мистецтв, головним редактором Кримвидаву.

З 1954 року — постійний кореспондент республіканської газети «Літературна Україна» по Кримській області.

Творчий доробок

П. Дегтярьов — автор сотень статей, критичних оглядів, літературних есе, портретів.

Одна з найбільш значних праць — книга «Біля літературної карти Криму» (у співавторстві з Р. Вулем, 1965 р.), до якої увійшли 46 літературно-критичних нарисів про українських та російських письменників, творчість яких пов'язана з Кримом.

П. Дегтярьов упорядкував двотомник «Слово про сонячну землю» (Крим в українській і російській літературі), «Сто віршів про Крим» (сто віршів ста поетів), «Місто двадцяти п'яти віків» (до відзначення двох з половиною тисяч років Феодосії).

У збірці «Роки боротьби та перемог» вміщено статтю П. Дегтярьова «На поклик часу», де вперше зроблено спробу дослідити літературний процес у Криму в повоєнний час.

П. Дегтярьов — по суті перший, хто підняв кримське літературне краєзнавство на сучасний рівень. Він дослідив життя і творчість призабутого поета Кесаря Олександровича Білиловського, який певний час жив у Криму і похований у Сімферополі. Наслідком копіткої праці П. Дегтярьова вийшла збірка поезій К. Білиловського «В чарах кохання» (К., 1981).

П. Дегтярьов має великий перекладацький доробок. Він перекладав українських письменників російською мовою, а російських — українською. На рахунку П. Дегтярьова-перекладача понад десяти книг великої прози. Зокрема, класичні повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря», «Кайдашева сім'я», твори „сонцепоклонника“ М. Коцюбинського, Степана Васильченка, роман Василя Кучера «Чорноморці» про дні героїчної оборони Одеси та Севастополя, і відомий роман Андрія Головка «Бур'ян». З російської літератури П. Дегтярьов переклав українською мовою повість П. Бляхіна «Червоні бісенята», Ю. Томіна «Повість про Атлантиду» п'єси А. Мілявського «Тінь над провулком», «Історія хвороби».

Джерела

• Губар О.І. Чорноморська хвиля. Донецьк: Український культурологічний центр. 1995. 240 с.
• Сучасні українські письменники Криму: навч. посіб. з укр. літ. для навчальних закладів Криму / О. І. Губар. - Сімферополь: Кримнавчпеддержвидав, 1997.
• ЗЕМЛЕ МОЯ, КРИМСЬКА! Павло ДЕГТЯРЬОВ [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]