Дедюлін Олександр Васильович

Дедюлін Олександр Васильович (нар. 3 (15) серпня 1866(18660815) — 16 жовтня 1924) — український вчений мікробіолог-епізоотолог, доктор ветеринарних наук, професор (1907). Організатор ветеринарної служби в Україні.

Дедюлін Олександр Васильович
Дедюлін Олександр Васильович
Народився	3 (15) серпня 1866(1866-08-15) містечко Срібне, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	16 жовтня 1924(1924-10-16) (58 років) Харків, Харківська губернія, УСРР
Місце проживання	Харків
Країна	Російська імперія,  УНР,  СРСР
Національність	українець
Діяльність	мікробіолог
Alma mater	Харківський ветеринарний інститут
Галузь	мікробіологія, епізоотологія
Заклад	Харківський ветеринарний інститут, Державний інститут наукової і практичної ветеринарії
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор ветеринарних наук
Науковий керівник	директор Харківського ветеринарного інституту, директор Державного інституту наукової і практичної ветеринарії
Відомий завдяки:	Праці, присвячені вивченню інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин та заходам боротьби із ними. Організатор ветеринарної служби в Україні

Біографія

Олександр Васильович народився 15 серпня 1866 року в м. Срібне, Прилуцький повіт, Полтавська губернія.

У 1888 році вступив Харківського ветеринарного інституту, який закінчив у 1892.

У 1893 році працював на посаді дільничного ветеринарного лікаря у Петровському повіті Саратовського земства.

У 1901 році захистив дисертацію на тему: «К учению о первых четырех парах шейных нервов у млекопитающих домашних животных».

Від 1906 року завідував кафедрою бактеріології цього ж інституту.

9 квітня 1907 року О. Дедюліна затвердили у званні екстраординарного професора по кафедрі бактеріології, де він почав читати курс м’ясознавства і боєнської справи.

Від 1907 року О. Дедюлін читав курс «М’ясознавство» при кафедрі мікробіології.

Висококваліфікований бактеріолог і м'ясознавець, професор О. Дедюлін брав активну участь в діяльності комітету з холодильної справи, заснованого 1909 року при Міністерстві торгівлі Російської імперії. Від 1910 до 1916 року виступав на з’їздах цього комітету з доповідями і опублікував ряд робіт з принципів роботи холодильників, їх санітарного значення для зберігання м'яса і м'ясопродуктів, вивчення змін у м'ясі при його тривалому зберіганні у холодильнику.

У 1912 році організатор і голова Холодильного комітету у Харкові.

У 1913 році член комітету, президії та редактор праць ІІІ Всеросійського з'їзду ветеринарних лікарів.

У 1914 році брав участь у роботі X Міжнародного конгресу ветеринарних лікарів, що проходив у Лондоні. Призначений штатним екстраординарним професором бактеріології м’ясознавства Харківського ветеринарного інституту. Цього ж року обраний членом Харківської міської думи.

1917 року затверджений у званні ординарного професора. 4 березня 1917 року О. Дедюліна обрано на посаду директора інституту.

1921 року на базі бактеріологічної станції Харківського ветеринарного інституту було створено Державний інститут наукової і практичної ветеринарії, який очолив О. Дедюлін.

16 жовтня 1924 року пішов із життя. Похований у Харкові на алеї захоронення почесних громадян міста.

Наукова діяльність

Професор О.В. Дедюлін мав більше 180 опублікованих робіт. Праці, присвячені вивченню інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин та заходам боротьби із ними і т. і. Один із українських учених, що стояли біля витоків імунобіології: вивчав серодіагностику та імунізацію коней проти сапу, розробив метод щеплення проти ящура і туберкульозу ^[1].

Вшанування

1975 року була випущена медаль з портретом О.В. Дедюліна.