Деканонізація

Деканонізація (від лат. De- — приставка, яка означає: відокремлення, рух донизу, позбавлення, відсутність^[1] + лат. Canonizatio; грец. κανών — список, каталог^[2][3][4][5]) — вилучення на соборі людини з переліку або списку святих, яку до того було канонізовано і шановано. Виключення з переліку або списку святих може відбуватися через помилкову канонізацію, або в силу релігійної політики. Деканонізація означає, що з даного моменту церковний собор забороняє людям звертатися з молитвою до деканонізованої особи, і собор більше не вважає її своїм заступником перед Богом і Небесним покровителем.

Ікона преподобної Анни Кашинської^[ru], яку деканонізували в 1677—1678 році за двухперстя, останнє зображено на іконі. Опис зображення: датування — середина XVII століття; матеріал — шовк, золотные, срібні й шовкові нитки. Місце зберігання: Державний історичний музей. Походження: надійшло з музею міста Кашина в 1955 році. Розмір: 196 х 99

Православ'я

У Російській православній церкві найбільш відомий випадок деканонизації є з княгинею Анною Кашинською, що стався у 1677 році на Малому Московському соборі, який надалі був підтверджений на Великому Московському соборі 1678 року. Причиною деканонізації стала релігійна політика насильницького запровадження на Русі триперстного замість двоєперстного хресного знамення^[6][7]. Реформи, що почалися при Олексєві Михайловичеві й продовжувалися за Петра I і його послідовників, вимагали політичного і церковного розмежування з попередньою традицією і національною культурою. В першу чергу деканонизація торкнулася осіб, чиї літературні праці або агіографічні твори суперечили новій релігійній політиці. Було призупинено вшанування відомого церковного письменника і перекладача преподобного Максима Грека^[8]. Соборно засуджено житіє преподобного Євфросинія, Псковського чудотворця (1481), а сам він був викреслений з церковного статуту. В церковному Статуті 1682 р. зникли пам'ятні дні, пов'язані з 21 російським святим. У петровські часи було припинено шанування віленських мучеників Іоана, Антонія і Євстафія, які носили бороди,  і постраждали від гладко голеного князя-язичника^[9].

Євген Голубинський вказує: «Статутний запис, ведений ключарями Успенського собору між 1666—1743 роками, примітний вкрай малою кількістю Російських святих, яким служилось в соборі. Святих цих всього 11». Всього дослідники налічують кілька десятків святих, в різний час заборонених до шанування з середини XVII до кінця XIX століття.

У XX столітті ряд раніше деканонизированных святих повернули в церковний календар. Широкий резонанс мало повторне прославлення Анни Кашинської в 1909 році. Особливо плідною в цьому плані виявилося правління Патріарха Пімена, коли відновили шанування Івана Чеполосова, Володимира і Агрипини Ржевських та ін. Однак більшість давньоруських подвижників, чиє шанування було припинено у часи «боротьби з розколом», так і залишилися забутими.

Суспільний інтерес до самої процедури деканонизації і її обґрунтованості у Російської православної церкви значно посилився в кінці 2012 — початку 2013 років у зв'язку з тим, що з церковного календаря на 2013 рік зникли деякі новомученики^{[10][11][12][13][14]}. Доктор канонічного права протоієрей Владислав Ципін зазначає, що «процедура канонізації прописана і рішення про канонізацію може прийняти тільки Собор. Процедура деканонізації не тільки не прописана, але в церковних канонах немає навіть такого слова»^[15]

Католицизм

В Католицькій церкві було припинено вшанування Симона Трентського, канонізованого папою Римським Сикстом V. У 1965 році Другий Ватиканський собор Католицької церкви скасував культ Симона Трентського, бо той був заснований на умисній містифікації, і видалив його ім'я з католицької мартирології. Разом з тим, у Католицькій церкві немає процедури деканонизації як такої, тому в 1965 році його ім'я просто видалили з усіх місцевих літургійних календарів.

Англіканство

У 1966 році англіканською церквою був виключений з книг місцевошанованих святих Г'ю Лінкольнський^[16].

В нерелігійній мові

В нерелігійною літературі і в побутовій мові термін «деканонизация» має інший зміст, він вживається в значенні — відмова від догматичних канонів, розвінчання претензій на непогрішну істинність кого-небудь або чого-небудь^[17].