Демерара (колонія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Колонія (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Демерара (річка).

Демерара (нід. Demerary) — історична область у Гвіані на північному узбережжі Південної Америки, яка нині є частиною республіки Гаяна. До 1815 року була голландською колонією, яка згодом стала графством Британської Гвіани з 1838 по 1966 рік. Вона була розташована біля нижньої течії річки Демерара, її головним містом був Джорджтаун.

Демерара Колонія Демерара
колонія
1745 – 1815
Прапор Герб
Demerara: історичні кордони на карті Демерара в 1759.
Столиця	Стабрук
Мови	нідерландська
Державний устрій	колонія
Історія
• Засновано	1745
• Передана Великій Британії	20 листопада
Населення
Наступник Британська Гвіана
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Демерара (колонія)

2 Джоси (або 44 гол.гульденів), колонії Демерара і Ессекібо (1830-ті), другий випуск.

Назва «Демерара» походить від варіанту аравакського слова «Immenary» або «Dumaruni», що означає «річка позначена деревом».^[1] Назва «демерарський цукор» виникла тому, що спочатку він вироблявся з цукрової тростини в колонії Демерара.

Історія

У 1745 Демерара була відокремлена від Ессекібо.

У 1781 році американська революція змусила голландську Республіку виступити на боці Бурбонів проти англійців, великий флот під командуванням Адмірала лорда Родні було відправлено до Вест-Індії, і, після проведення деяких завоювань на Карибських островах, ескадра була відправлена, щоб заволодіти колоніями Ессекібо і Демерара, завдання було виконане без особливих труднощів.^[2]

У 1782 році французи оволоділи всіма голландськими поселеннями, і переконали британського губернатора Роберта Кінгстона здатися.^[3] У Паризькому договорі, який був підписаний в 1783 році, ці території були повернуті голландцям.

Британці повернули колонію Голландії 1802 року згідно з умовами Ам'єнського договору, але знову захопили її того ж року. 13 серпня 1814 британці об'єднали колонії Демерара і Ессекібо в колонію Демерара-Ессекібо. 20 листопада 1815 року ця колонія була офіційно передана Нідерландами Великій Британії.

Великі повстання рабів спалахнули в Західній Демерарі в 1795 році і на східному березі Демерари в 1823 році.^[4] Хоча ці повстання були легко і безжально придушені, за словами Вінстона Макгоуена, вони могли мати довгостроковий вплив на припинення рабства.

21 липня 1831 року Демерара-Ессекібо були об'єднані з колонією Бербіс в Британську Гвіану, (сучасна Гаяна). В 1838 році Демерара стала одним з трьох графств Гвіани, два інших - Ессекібо і Бербіс.^[5] У 1958 році графства були скасовані, а Гвіана була розділена на райони. Історична Демерара — це частина таких сучасних адміністративних районів Гаяни, як Демерара-Махайка, Острови Есекібо-Західна Демерара і Верхня Демерара-Бербіс.^[5]

Визначні Демерарці

• Сер Джеймс Дуглас, губернатор колонії острова Ванкувер (1851-64) і колонії Британської Колумбії (1858-64)
• Преподобний Йосип Кетлі, парафіанський місіонер середини XIX століття
• Джон Едмонтон, звільнений раб, який навчав Чарльза Дарвіна таксидермії
• Шівнарін Чандерпол, Вест-Індський гравець в крикет
• Роджер Харпер — колишній член Вест-Індської команди з крикету
• Карл Хупер — колишній член Вест-Індської команди з крикету
• Ленс Гіббс — колишній член Вест-Індської команди з крикету
• Колін Крофт — колишній член Вест-Індської команди з крикету

Командири Демерари

• Джонатан Самуель Ван Сторм з Гравесенд (1752—1761), (†1761)
• Лауренс Людвік Ван Берчейч (1761—1765), (†1765)
• Ян Корнеліс Ван ден Хевел (1765—1770)
• Паулюс Ван Счуйленбург (1772—1781)
• Антоній Божон (1796—1802)

Губернатори Демерари

• Роберт Кінгстон (1781—1782)
• Луї Антуан Деземард де Лузіньян (1782)
• Арманд Гай Симон де Коетнемпрен, граф де Керсайнт (1782), (*1742—†1793)
• Джордж Манганон де ла Перєре (1783—1784)

Див. також

• Історія Гаяни