Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Демидова Алла Сергіївна

радянська та російська акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Демидова Алла Сергіївна
Remove ads

Алла Сергіївна Демидова (рос. Алла Сергеевна Демидова) — радянська та російська акторка театру і кіно, майстриня художнього слова (читець), літераторка. Заслужена артистка РРФСР (1973). Народна артистка РРФСР (1984). Лауреатка багатьох російських фестивалів та кінопремій[1][2], а також Державної премії СРСР (1977).

Коротка інформація Алла Демидова, рос. Алла Демидова ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Народилася 29 вересня 1936(19360929) р. в Москві.

Закінчила Московський державний університет ім. М. Ломоносова (1960) та Театральне училище імені Б. В. Щукіна (1964).

У 1964—1994 р. — провідна акторка Московського театру драми і комедії на Таганці.

У 1993 р. заснувала і очолює власний експериментальний Театр «А». Виступає з літературно-поетичними авторськими програмами за творами Олександра Пушкіна, Івана Буніна, поетів Срібної доби (Ахматової, Блока, Цвєтаєвої та ін.).

Знімається у кіно з 1957 р. («Денні зорі», «Візит вічливості», «Шосте липня», «Дзеркало» та ін.).

Знялася в ряді українських картин. Грала Лесю Українку у фільмі Миколи Мащенка «Іду до тебе...» (1971, кіностудія ім. Олександра Довженка). Знялася в фільмах: «Комеск» (1965, Одеська кіностудія), картинах Кіри Муратової: «Настроювач» (2004, Росія—Україна), «Вічне повернення» (2012, Україна).

Одна з найбільш значних, глибоких і самобутніх російських акторок.

Авторка кількох книг, темою яких стали спогади і роздуми про природу театру і акторської майстерності ((рос.)«Вторая реальность» (1980), «А скажите, Иннокентий Михайлович…» (1988), «Владимир Высоцкий, каким знаю и люблю» (1989), «Тени зазеркалья» (1993), «Бегущая строка памяти» (2000), «Ахматовские зеркала» (2004) (власне тлумачення «Поеми без героя»), «Заполняя паузу» (перевидання книги «Бегущая строка памяти») (2007), «В глубине зеркал» (2008), «Письма к Тому» (2010), «Зеркальный лабиринт» (2013), «Ностальгия — это память» (2016), «Итальянские путешествия» (2017) тощо).

Remove ads

Державні нагороди

Remove ads

Фестивалі та премії

  • 1993 — Премія імені К. С. Станіславського
  • 2002 ОРКФ «Кінотавр» в Сочі: Приз за найкращу жіночу роль другого плану (2002 «Листи до Ельзи»)
  • 2004 — Премія Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії «Золотий овен»: За найкращу жіночу роль (2004 «Настроювач»)
  • 2004 — Премія «Ніка»: За найкращу жіночу роль (2004 «Настроювач»)[3]
  • 2005 Премія «Золотий орел»: За найкращу жіночу роль в кіно (2004 «Настроювач»)
  • 2005 — РКФ «Література і кіно» в Гатчині: Приз губернатора Ленінградської області «За видатний внесок у розвиток театрального мистецтва і кінематографії Росії»
  • 2009 — Премія «Кумир»: «За високе служіння мистецтву»
  • 2011 — Національна премія «Росіянин року»
  • 2013 — Лауреатка премії «Кришталева Турандот»: за довголітнє і доблесне служіння театру[4]
  • 2015 — Російська національна театральна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро» — «За служіння театральній Батьківщині»[5]
  • 2016 — Лауреатка премії «Зірка Театрала» у почесній номінації «Легенда сцени»[6]
  • 2018 «Золота маска» у номінації «Найкраща драматична актриса»: за роль у виставі «Ахматова. Поема без героя» («Гоголь-центр», Москва)[7]
  • 2018 — Лауреатка Платоновскої премії в Воронежі: «За безстрашність і гідність в мистецтві»[8]
  • 2018 — Лауреатка Премії Станіславського: «За видатний внесок у розвиток театрального мистецтва Росії»[9]

Фільмографія

Remove ads

Література

  • Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — СІ 16;
  • Митці України. К., 1992. — С.206;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С197;
  • Всемирньїй биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.234—235;
  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.348-349;
  • Театр: Знциклопедия. М., 2002. — С.127.
Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads