Демчук Теофіль Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Демчук.

Демчук Теофіль Семенович (нар. 20 вересня 1896(18960920), м. Тернопіль — весна 1992, м. Валбжих, Польща) — український актор, театральний діяч, історик театру, педагог.

Теофіль Демчук
Вістун
Загальна інформація
Народження	20 вересня 1896(1896-09-20) м. Тернопіль,  Австро-Угорщина
Смерть	1992(1992) м. Валбжих,  Польща
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Рід військ	УГА
Війни / битви	Українсько-польська війна

Життєпис

1908—1911 навчався в українській гімназії у Тернополі. 1915-1917 — актор і адміністратор театру «Тернопільські театральні вечори».

1918 працював у Державному народному театрі П. Саксаганського (м. Київ). На початку листопада того ж року повернувся до Тернополя; телеграфіст залізничної станції. Вістун УГА.

Наприкінці грудня 1918 разом із Миколою Бенцалем заснував Український театр, який у березні 1919 перетворений на Новий Львівський театр.

У січні 1920 у Вінниці — співзасновник Нового драматичного театру ім. І. Франка.

В липні 1920 повернувся до Тернополя, заснував разом із Мар'яном Крушельницьким драматичний театр. Після хвороби залишив його.

Навчався на факультеті права Українського таємного університету у Львові. Вчителював у центральній Польщі, після 2-ї світ. війни — у місті Валбжих^[1].

Помер у 1992 році у Валбжиху.

Театральні ролі

Зіграв у театрі близько 50 ролей, серед яких:

• Скорик, Скворцов («Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка),
• Гупаленко, Націєвський («Суєта», «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого),
• Шинкар («Украдене щастя» І. Франка), Скакунець («Пошилися в дурні» М. Кропивницького).

Праці

Автор документальний статей з історії українського театру, спогадів про митців сцени А. Бучму, Я. Бортника, В. Калина, К. та І. Рубчаків, С. і Й. Стадників, Г. Юрчакову, Гната Юру та ін.

Спогади вміщені у збірниках «Лесь Курбас», «Мар'ян Крушельницький» та ін.

Зібрав велику колекцію афіш і світлин акторів «Тернопільських театральних вечорів» та Нового драм. театру ім. І. Франка. Видав спогади.

Рукописи своїх статей передав до Національного музею у Львові, ЛНБ, НТШ, ТОКМ.