Денисенко Віталій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Денисенко.

Віталій Іванович Денисе́нко (нар. 24 липня 1955, Більмачівка) — український театральний режисер.

Денисенко Віталій Іванович
Народився	24 липня 1955(1955-07-24) (70 років)  Більмачівка, Ічнянський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	театральний режисер, театральний педагог
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1986)
Вчителі	Судьїн Володимир Миколайович
Заклад	КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР, Запорізький академічний театр молоді, КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР, Дніпровський театрально-художній коледж і Дніпропетровський академічний обласний український молодіжний театр
Нагороди

Біографія

Народився 24 липня 1955 року в селі Більмачівці (нині Прилуцький район Чернігівської області, Україна). 1960 року його сім'я переїхала до Запоріжжя^[1]. У 1978 році закінчив Дніпропетровське театральне училище зі спеціальності «Актор драматичного театру» і протягом 1978—1981 років працював актором Запорізького українського музично-драматичного театру імені Миколи Щорса^[2].

У 1981—1986 роках навчався у Київському інституті театрального мистецтва, був учнем Володимира Судьїна. Здобув спеціальність «режисера драми». У 1986—1988 роках — режисер-постановник, у 1988—2005 роках — головний режисер Запорізького театру юного глядача. У 2005—2008 — художній керівник Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Володимира Магара^[2].

З 2009 року, як «вільний художник», ставив вистави у театрах Запоріжжя, Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Ніжина, Луцька, Рівного, Чернівців, Івано-Франківська та інших міст. З 2014 року працював викладачем, а згодом художнім керівником акторського курсу Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. З січня 2017 року — директор-художній керівник Дніпропетровського академічного обласного українського молодіжного театру^[1].

Постановки

• «Королівський особняк» Ярослава Верещака (1987);
• «Езоп» Гільєрме Фігейредо (1988);
• «Діалоги з Електрою» за Софоклом (1988);
• «Мауглі» за мотивами Редьярда Кіплінга;
• «Звичайне диво» Євгена Шварца;
• «Блез» Клода Маньє (1990);
• «Панночка» за творами Миколи Гоголя (1991);
• «Добрі наміри» Антона Чехова;
• «Ієрма» Федеріко Гарсія Лорки;
• «Прибуткове місце» Олександра Островського;
• «Гуляє Гуляй-Поле» Анатолія Сердюка (1998);
• «Ревізор» Миколи Гоголя;
• «Пат, або Гра королів» Павла Когоута (2004);
• «Сміх лангусти» Джона Марелла (2006);
• «Любов на Зарічній вулиці» за мотивами кіносценарію «Весна на Зарічній вулиці» (2006);
• «Без вини винні» Олександра Островського (2007).
• «Фіалка Монмартра» Імре Кальмана (2007);
• «Шерше ля фам!..» за п'єсою «Блез» Клода Маньє (2008).

Відзнаки

• Переможець республіканського фестивалю мистецтв «Молоді голоси» (1985)^[2];
• Перша премія Всесоюзного фестивалю у Москві (1987, за виставу «Королівський особняк»);
• Перша премія Республіканського огляду малих сцен (1988, за виставу «Езоп»);
• Перша премія Республіканського огляду-конкурсу (1990, за виставу «Блез»);
• Лауреат фестивалю-огляду «Театральне Придніпров'я — 91»^[2];
• Перша премія театрального фестивалю «Добрий театр» (1992, за виставу «Блез»);
• Заслужений діяч мистецтв України з 1992 року;
• Перша премія Міжнародного театрального фестивалю «Добрий театр-2006» (Енергодар)^[2];
• Лауреат фестивалю «Січеславна — 2007»^[2].