Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Депресивний розлад особистості
розлад особистості з депресивними ознаками З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Депресивний розлад особистості (ДРО), також відомий як меланхолійний розлад особистості (МРО) — психіатричний діагноз[en], який позначає розлад особистості з депресивними ознаками.
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Спочатку був включений у DSM-II Американської психіатричної асоціації, але вже у DSM-III та DSM-III-R був виключений.[1] Останній опис депресивного розладу особистості описано у додатку B до DSM-IV-TR. Хоча у DSM-5 він більше не вказаний як розлад особистості, але діагноз субклінічного розладів особистості, не уточнені інших чином[en], можна використовувати для класифікації еквівалента депресивного розладу особистості.[2] У DSM-5 його було переглянуто для відновлення як діагнозу в альтернативному підході до розладів особистості у формі «загальних критеріїв розладу особистості», які в першу чергу оцінюють «порушення функціонування особистості».[2]
Хоча депресивний розлад особистості має певну схожість з розладами настрою, такими як дистимія, він також має багато подібностей з іншими розладами особистості, включаючи тривожний розлад особистості. Деякі дослідники стверджують, що депресивний розлад особистості достатньо відрізняється від цих інших станів, щоб виправдати його самостійність у вигляді окремого діагнозу / розладу.
Remove ads
Характеристики
DSM-IV визначає депресивний розлад особистості як «поширену модель депресивної свідомості та поведінки, що починається у ранньому дорослому віці та виникає у різних контекстах».[1] Депресивний розлад особистості виникає до, під час та після серйозних депресивних епізодів, що робить його чіткий діагноз, який не входить у визначення великих депресивних епізодів або дистимічного розладу. Зокрема, для встановлення діагнозу депресивного розладу особистості протягом більшості днів протягом принаймні 2 років мають бути присутні 5 або більше таких ознак:
- У звичайному настрої переважання: пригніченості, похмурості, безрадісності, безрадісності та нещастя;
- Я-концепція зосереджена на переконаннях у неадекватності, нікчемності та низькій самооцінці;
- Критичність, звинувачення[en] і зневага до себе;
- Задумливість і відданість хвилюванню;
- Негативність, критичність і осудливість щодо інших;
- Песимістичність;
- Схильність до почуття провини або докорів сумління.[1]
Дослідження, проведені у 2000-2002 роках, виявили більше кореляції між депресивним розладом особистості та дистимією, ніж порівнянна група людей без депресивного розладу особистості.[3][4]
Remove ads
Підтипи Мійона
Узагальнити
Перспектива
Теодор Мійон[en] виділив 5 підтипів депресії.[1][5] Будь-яка особа з депресивним станом може не проявляти жодного з підтипів або мати один чи більше:
Не всі люди з депресивним розладом належать до підтипів. Ці підтипи є багаторівневими, оскільки хворі зазвичай відчувають кілька підтипів замість обмежено вписуватися в одну категорію. Нині цей набір підтипів асоціюється з «меланхолійними розладами особистості». Усі розлади особистості депресивного спектру є меланхолійними, і їх можна розглядати з точки зору цих підтипів.
Remove ads
DSM-5
Узагальнити
Перспектива
Подібність до дистимічного розладу
Велика частина суперечок навколо потенційного включення депресивного розладу особистості у DSM-5 випливає з його очевидної схожості з дистимічним розладом, діагноз якого вже включений у DSM-IV. Дистимічний розлад характеризується різноманітними депресивними симптомами, такими як гіперсомнія або втома, низька самооцінка, поганий апетит або труднощі з прийняттям рішень, протягом понад 2 років, причому симптоми ніколи не є чисельними або настільки серйозними, щоб кваліфікувати їх як великий депресивний розлад. Особи з дистимічним розладом можуть відчувати соціальну замкнутість, песимізм й почуття неадекватності частіше, ніж інші хворі зі спектром депресії. Дистимія з раннім початком є діагнозом, найбільш тісно пов'язаним із депресивним розладом особистості.[6]
Ключова відмінність між дистимічним розладом та депресивним розладом особистості полягає у фокусі симптомів, які використовуються для діагностики. Дистимічний розлад діагностують, опираючись на соматичні відчуття, більш відчутні. Депресивний розлад особистості діагностується за когнітивними та інтрапсихічними симптомами, тобто більш емоційними аспектами людини або її думками / почуттями. Симптоми дистимічного розладу та депресивного розладу особистості можуть виглядати схожими, на перший погляд, але саме те, як ці симптоми розглядаються, і відрізняє ці два діагнози.
Супутня патологія з іншими розладами
Багато дослідників вважають, що депресивний розлад особистості є настільки коморбідним з іншими депресивними розладами: маніакально-депресивними епізодами та дистимічним розладом, що включати його як окремий діагноз є зайвим. Однак останні дослідження виявили, що дистимічний розлад та депресивний розлад особистості не такі супутні, як вважалося раніше. Було виявлено, що майже дві третини досліджуваних із депресивним розладом особистості не мали дистимічного розладу, а 83% не мали ранньої дистимії.[1]
Коморбідність із депресивними розладами осі I не така висока, як передбачалося. Експеримент, проведений американськими психологами, показав, що депресивний розлад особистості демонструє високий рівень коморбідності з великою депресією, яку людина пережила в певний момент протягом життя, і з будь-якими розладами настрою, які спостерігалися в будь-який момент протягом життя. При багатьох діагнозах очікується високий рівень коморбідності з цими захворюваннями. Що стосується надзвичайно високого рівня коморбідності з розладами настрою, було виявлено, що практично всі розлади настрою є коморбідними принаймні з одним іншим, особливо якщо дивитися на пацієнта враховуючи всю його історію життя.[7]
Remove ads
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads