Дерворгіла Галловейська

Дерворгіла Галловейська (англ. Dervorguilla of Galloway, фр. Derborgail de Galloway; 1210 — 28 січня 1290) — шотландо-гельська аристократка, одна з найбагатших жінок Британії XIII століття. Мати короля Шотландії Іоанна I.

Коротка інформація Дерворгіла Галловейська, Народилася ...

Дерворгіла Галловейська
Дерворгіла Галловейська

Народилася	1210^[1] Дамфріс і Галловей,Шотландія,Велика Британія
Померла	28 січня 1290(1290-01-28)
Громадянство	Англія,Шотландія
Місце проживання	в Англії,в графстві Дарем
Знання мов	англійська
Батько	Alan of Galloway^d^[2]
Мати	Margaret of Huntingdon, Lady of Galloway^d^[2]
Брати, сестри	Thomas of Galloway^d і Helen of Galloway^d
У шлюбі з	Джон де Балліол
Діти	Іоанн I, Алієнора Балліол і Сесілія Балліол
Медіафайли у Вікісховищі

Дерворгила народилася в одній з найзначніших шотландських родин, її батьком був гаельська принц, Алан, граф Галловея, матір'ю — друга дружина Алана, Маргарита Хантінгтонська. Ім'я «Дерворгіла» (або «Деворгілла») є латинізованою формою від гельської форми «Dearbhfhorghaill» (або «Derborgaill», «Dearbhorghil»). По материнській лінії «Дерворгіла» походила від шотландського короля Давида I — вона була онукою Давида Шотландського, 8-го графа Хантингтонского, який сам був онуком короля Давида по батьківській лінії, і Мод Честерской, і доводилася близькою родичкою шотландським королям Малкольму IV і Вільяму Леву.

В 1223 році Дерворгіла виходить заміж за Джона де Балліола, 5-го барона Балліола. До моменту цього весілля феодальне сімейство Баліоллів проживало в замку Барнард-касл на півночі Англії, у графстві Дарем. У 1234 році її батько, разом зі своїм єдиним законним сином, вмирає (граф Алан мав також позашлюбного сина, Томаса). В результаті Дерворгила, спільно зі своїми старшими сестрами, Елен і Христиною, стає його спадкоємицею (на відміну від Англії, в гельської Шотландії закони майората рідко застосовувалися). Їй дісталися землі в Галлоуеї, які приєдналися до фамільних володінь Балліол і Комін. У 1263 році барон Джон в результаті вирішення земельного спору з єпископом Дарема Уолтером Киркхэмом, частина виручених коштів вклав у відкриття коледжу для бідних у Оксфордському університеті. Так як це пожертва виявилося досить вагомим матеріально, його втілення перейняла також і дружина Джона, Дерворгила. Після смерті свого чоловіка, Дервогила ще тривалий час практично керувала цим навчальним закладом, фінансуючи його і розробивши її статут та створивши управлінську ієрархію. В результаті коледж досі носить ім'я засновника («Коледж Балліола»). Дерворгила також була засновницею в квітні 1273 ріка цистерцианського абатства в південно-західної Шотландії, в 7 милях південніше Дамфріса. Збереглися його стіни з червоного піщаника.

Після смерті сера Джона Балліола в 1269у його дружина наказала забальзамувати його серце і зберігала його в скриньці зі слонової кістки, прикрашеної сріблом. Ця реліквія зберігалася у Дерворгили до кінця її життя і супроводжувала її у всіх її поїздках. У 1274-1288 роках вона була активною учасницею низки судово-майнових процесів в Англії і Шотландії, заперечуючи землі, рибні угіддя або грошові суми в різних світських і духовних феодалів обох держав (1274-75 — позов до неї Джона де Фолксуорта, в 1275-76 — Роберта де Феррерса, в 1280-1281 — Лоуренса Дуке, в 1288 році — тяганина з Джоном, абатом Рамсі, і багато інших).

В останні роки життя Дерворгіли політичне життя в Шотландії затьмарювала проблема з престолонаслідуванням-за відсутності прямого чоловічого спадкоємця престолу. Баронеса померла до того, як принцеса Маргарита була проголошена спадкоємицею шотландської корони. Дерворгила похована поруч з її чоловіком, сером Джоном Баллиолом, в шотландському абатстві Свитхерт (Sweetheart Abbey — «абатство Ніжних сердець»).

Дерворгіла Галловейська

Біографія

Нащадок

Джерело

Wikiwand - on