Деряжний Олександр Сергійович

Деря́жний Олекса́ндр Сергі́йович — український кінооператор.

Деряжний Олександр Сергійович
Народився	30 квітня 1934(1934-04-30) або 30 квітня 1938(1938-04-30)[1]  Хабаровськ, СРСР
Помер	13 вересня 1991(1991-09-13)  Київ, Україна
Країна	СРСР
Діяльність	кінооператор
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1972)
Заклад	Укртелефільм і Кіностудія ім. О. Довженка
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	ID 1072783

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Деряжний.

Біографія

Народився 30 квітня 1934 р. у Хабаровську в родині службовців. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1972).

Працював асистентом оператора і оператором Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, оператором Харківської і Донецької студій телебачення.

З 1973 р. — оператор студії «Укртелефільм».

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 13 вересня 1991 р. в Києві.

Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Абхазії.

Фільмографія

Зняв стрічки:

• «Фараони» (1964),
• «Співає Павло Кармалюк» (1965, у співавт.),
• «Андрій Сова»,
• «Чому посміхалися зорі» (1966),
• «Самодіяльність Дарниці» (у співавт.),
• «Філіпінки в Києві» (у співавт.),
• «Вовчиха» (1967, у співавт.),
• «У неділю рано зілля копала…»,
• «Лілі Іванова» (у співавт.),
• «Совість» (1968),
• «Японське вар'єте» (1968, у співавт.),
• «Десять днів авіації» (у співавт.),
• «Банкір» (1969, у співавт.),
• «Важкий колос» (1970, у співавт.),
• «Творення» (1970),
• «Адреса вашого дому» (1972, у співавт. з О. Мішуріним),
• «Автографи революції» (1974),
• «Хто за? Хто проти?» (1977),
• «Наталка Полтавка» (1978),
• «Пісня щастя» (1979, у співавт.),
• «В'язень Другої авеню» (1980, т/ф),
• «Земля моя — любов моя» (1980),
• «Дівчина і море» (1981, т/ф)
• «Говорить Москва» (1985, у співавт.) та ін.

Література

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.52.