Джафар аль-Аскарі

Джафар Паша Мустафа ібн Абдул Рахман аль-Аскарі (араб. جعفر العسكري; 15 вересня 1885 — 30 жовтня 1936) — іракський державний і політичний діяч, перший міністр оборони країни^[1], двічі обіймав посаду міністра закордонних справ, а також двічі очолював уряд Іраку.

Джафар аль-Аскарі араб. جعفر العسكري
Джафар аль-Аскарі
Прапор 3-й Прем'єр-міністр Іраку
22 листопада 1923 — 2 серпня 1924 року
Монарх:	Фейсал I
Попередник:	Абд аль-Мухсін ас-Саадун
Наступник:	Ясін аль-Хашимі
Прапор 6-й Прем'єр-міністр Іраку
21 листопада 1926 — 11 січня 1928 року
Попередник:	Абд аль-Мухсін ас-Саадун
Наступник:	Абд аль-Мухсін ас-Саадун
Прапор Міністр оборони Іраку
16 жовтня 1920 — 18 листопада 1922 року
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	?
23 березня — 15 грудня 1930 року
Попередник:	?
Наступник:	?
17 травня 1935 — 30 жовтня 1936 року
Попередник:	Рашід Ходжак
Наступник:	?
Прапор 5-й Міністр закордонних справ Іраку
21 листопада 1926 — 18 січня 1928 року
Попередник:	Абд аль-Мухсін ас-Саадун
Наступник:	Ібрагім Наджі ас-Сувейді
Прапор 11-й Міністр закордонних справ Іраку
19 жовтня 1931 — 3 листопада 1932 року
Попередник:	Абдулла Бей ал-Дамлуджі
Наступник:	Абдул Кадир Рашид
Народження:	15 вересня 1885(1885-09-15) Багдад
Смерть:	30 жовтня 1936(1936-10-30) (51 рік) Багдад
Країна:	Ірак
Релігія:	Іслам сунітського спрямування
Освіта:	Османський військовий коледжd
Партія:	Сухопутні війська Іраку
Діти:	Mamoun al-Askarid
Нагороди:	Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в родині офіцера османської армії. 1901 року закінчив військове училище в Багдаді, а 1904 року закінчив військовий коледж у Стамбулі й отримав звання другого лейтенанта. У 1910-1912 роках підвищував свою кваліфікацію в Німеччині. Після початку Першої Балканської війни був відкликаний та призначений на посаду командира роти. Після поранення у жовтні 1912 року був переведений до штабу 10-го корпусу. Командувачем корпусу на той момент був Енвер-паша. Після завершення Балканських війн працював інструктором у військовій академії в Алеппо і склав іспити в академії Генерального штабу.

Під час Першої світової війни служив офіцером в османській армії, поки 1916 року не потрапив у полон до британців. Йому вдалось утекти з полону, після чого приєднався до Великого арабського повстання 1916 року^[2], очоливши арабську армію. Брав участь у затвердженні еміра Фейсала на сирійському й іракському троні. В 1919 року останній призначив Джафара військовим губернатором Алеппо. Він став одним з перших членів нового іракського уряду під британським мандатом^[3]. У 1923 й 1924 роках обіймав посаду дипломатичного посланця в Лондоні.

За часів першого прем'єрства (1923) займався скликанням Установчих зборів і затвердженням британсько-іракського договору (1924). В уряді Ясіна аль-Хашимі Джафар аль-Аскарі зайняв пост міністра оборони. У жовтні 1936 року офіцери на чолі з генералом Бакром Сідкі за підтримки лідера націоналістів Хікмета Сулеймана здійснили військовий переворот, під час якого аль-Аскарі був убитий^[4].