Джеймс МакКлелланд (психолог)

Джеймс Ллойд «Джей» МакКлелланд (1 грудня 1948) — стипендіат фонду Люсі Стерн, професор Стенфордського університету, колишній завідувач кафедри психології.^[2] Найвідомішою його роботою є дослідження статистичного навчання та паралельно розподіленої обробки даних, застосовуючи конекціоністські моделі (моделі нейронних мереж), щоб пояснити когнітивні явища, такі як розпізнавання усного мовлення і письма. МакКлелланд зробив грандіозний внесок стосовно «революції конекціонізму» 1980-х років, що спричинила неабиякий зріст наукової зацікавленості у конекціонізмі.

Джеймс МакКлелланд
Народився	1 грудня 1948(1948-12-01) (76 років)  Кембридж, Массачусетс, США
Країна	США
Національність	США
Діяльність	викладач університету, інформатик, науково-педагогічний працівник
Галузь	психологія
Alma mater	Колумбійський університет Пенсильванський університет
Науковий керівник	Paul Rozind
Заклад	Стенфордський університет, Університет Піттсбурга, Університет Карнегі-Меллон і Стенфордський університет[1]
Членство	Національна академія наук США, Американська психологічна асоціація і Society of Experimental Psychologistsd
Нагороди	Grawemeyer Award in Psychology (2002) Rumelhart Prize (2010)
Сайт	www-psych.stanford.edu/~jlm/
Медіафайли у Вікісховищі

|fields=

Юнісь та освіта

МакКлелланд народився 1 грудня 1948 у сім'ї Волтер Мура і Френсіс (Шаффер) МакКлелландів. Він отримав ступінь бакалавра в області психології в Колумбійському університеті в 1970 році, і докторський ступінь з когнітивної психології в Пенсильванському університеті в 1975 році. 6 травня 1978 одружився з Хейді Марша Фельдман, має двох дочок.^[3]

Кар'єра

У 1986 році МакКлелланд з Девідом Румельхартом опублікували «Паралельно розподілена обробка: Дослідження з мікроструктури пізнання», яку деякі досі розглядають як біблію для когнітивних вчених. Зараз його робота здебільшого фокусується на навчанні, процесах пам'яті, і психолінгвістиці, як і раніше в рамках коннекціоністських моделей. Він є колишнійм головою комітету премії Румельхарта, у співпраці з Румельхартом, що тривала багато років, і сам отримав нагороду в 2010 році на щорічній конференції спілки когнітивістів.

МакКлелланд і Девід Румельхарт відомі своєю дискусією зі Стівеном Пінкером і Аланом Принцом про необхідність мовно-сецифічного модуля навчання.

Восени 2006 року МакКлелланд переїхав до Стенфордського університету з Університету Карнегі-Меллона, де він був професором психології та когнітивної нейронауки. Він також має неповне призначення консультуючого професора неврології та афазії дослідницького підрозділу (Нару) в Школі психологічних наук Манчестерського університету.

Нагороди

• Премія «Розум і мозок»^[4]
• Премія Гравемайєра Університету Луїсвілля в галузі психології, 2002^[3]
• Премія Вільяма У. Каммінга від Колумбійського університету, 1970^[3]
• Нагорода за Професійний розвиток науковця від Національного інституту психічного здоров'я, 1981-86, 1987-97^[3]
• Науковий співробітник Національного наукового фонду, 1970-73^[3]
• Премія Румельхарта 2010^[5]
• Премія Ш. де Карвальо-Хайнекена 2014^[6]

Див. також

• Штучна нейронна мережа
• Когнітивна наука
• TRACE^[en] модель сприйняття мови